Княгиня Ольга

Княгиня Ольга

Правителька Київської Русі

Біографія

О́льга (хрещене ім'я - Олена. Народилася приблизно між 880 та 920. Де саме народилася Ольга - загадка. За "Повістю минулих літ", княгиня, ймовірно, походила зі знатної родини на Псковщині. Інша версія пов'язана з можливим варязьким корінням Ольги. Її ім'я може бути похідним від скандинавського - Хельга (Helga, Hælga, Hælgha (чоловіча форма — Helgi), що означає "свята". Княгиня київська була дружининою київського князя Ігоря Рюриковича. Є також версія, що батьки Ольги з Болгарії, а саму її привезли до Київської Русі через військові або дипломатичні контакти.

Відомо, що в 912 році вона вийшла заміж за князя Ігоря коли їй було 10 років (за іншими даними 12).

Княгиня Ольга правила Київською Русю 15 років. За ці роки вона провела ряд реформ, які зміцнили державу. Вона впорядкувала збирання данини, організувала опорні пункти київської влади (погости), що стали першими адміністративно-територіальними одиницями на Русі. Вона перша прийняла християнство на Русі.

Внутрішньополітичні заходи княгині Ольги сприяли тіснішому об’єднанню колишніх окремих східнослов’янських племінних володінь у єдиний державний організм. У зовнішньополітичній діяльності княгиня Ольга визначила нові підходи, надаючи перевагу мирним засобам над воєнними.

Після весілля її ім’я згадується в літописах лише через кілька десятиліть, в російсько-візантійському договорі 944 року. А в 945 році Ігор гине від рук древлян і Ольга стає правителькою Русі. На той момент законному спадкоємцю престолу Святославу, було всього три роки і Ольга була його представником.

Древляни після вбивства Ігоря прислали до Ольги сватів – кликати заміж за свого князя Мала. Але горда і ображена княгиня наказала двадцять сватів закопати живцем в тому човні, на якому вони припливли. Наступну делегацію, що складалася з древлянської знаті, спалили в лазні.

Але і на цьому помста за вбивство чоловіка не закінчилася. Ольга сповістила, що хоче здійснити поминки за своїм чоловіком, тож наказала деревлянам варити мед і готуватися до них. Після цього княгиня пообіцяла вийти заміж за князя Мала. Поблизу Іскоростеня — деревлянської столиці — за її наказом насипали величезний курган. Під час ритуальної трапези на ньому Ольга дочекалася, поки деревляни понапиваються, і звеліла всіх перебити. Загинули, як пише літописець, п’ять тисяч людей.

Наступного року Ольга зібрала військо та разом із малолітнім сином Святославом рушила на підкорення деревлянської землі. Битву було виграно, але деревляни зачинилися у своїй столиці. Облога тривала рік, і виснажені деревляни запропонували Ользі мед і хутро. Проте вона відмовилася від цих дарів, попросивши по три горобці й три голуби з кожного двору. Деревляни дали княгині те, чого вона вимагала. До лап кожного птаха Ольга наказала прив’язати запалені трути і, коли посутеніє, відпустити на волю. Птахи полетіли під стріхи будинків Іскоростеня, і місто спалахнуло. Деревляни тікали з міста, а піддані Ольги їх ловили… Старійшин княгиня наказала стратити або віддати в рабство, а на решту наклала тяжку данину.

Загибель Ігоря гостро поставила питання реформи системи державного управління на Русі та, зокрема, порядку стягування данини.

Ольга впорядкувала полюддя. Було окреслено землі, з яких через певні проміжки часу стягувалася визначена данина. За княжою скарбницею було закріплено «ловища» — землі, багаті на хутрового звіра, що забезпечувало її постійним прибутком. Установлювалися «уроки» та «оброки», які повинні були виконувати підлеглі в розмірах, що не позбавляли їх засобів існування. Запровадженням «уставів» було, ймовірно, впорядковано адміністративні й судові дії на місцях княжих дружинників. Улаштовувалися також «становища» і княжі «погости» — місця зберігання данини та осередки центральної влади.

За князювання Ольги розбудовувався і прикрашався її стольний град. У Києві з’явилася нова князівська резиденція — Ольжин двір із «теремом кам’яним».

Будувалися міста, оточені кам’яними і дубовими стінами. На час правління Ольги належить встановлення перших державних кордонів Київської Русі. Богатирські застави, оспівані в билинах, вартували мирне життя киян як від кочівників зі сходу, так і від нападів із заходу. Чужоземні купці їхали на Русь з товарами. Русь ставала великою державою.

Княгиня Ольга проводила активну зовнішню політику. Проте, на відміну від своїх попередників, вона віддавала перевагу дипломатії, а не війні.

У 946 р. (за іншими даними — 957 р.) Ольга відвідала Константинополь. Княгиня, ймовірно, прагнула відновити давні привілеї для руських купців і сплату візантійцями данини Києву.

У Константинополі Ольга прийняла християнство. Було досягнуто домовленості, що руські дружини служитимуть імператорові, а Візантія за це сплачуватиме данину Русі. На її виконання Ольга надсилала руських воїнів, допомагала Візантії у війні з арабами 961 р., у боротьбі з норманами і болгарами.

До Києва Ольга повернулася з іконами і богослужбовими книгами. У Київських і Псковських землях, у віддалених селах, на перехрестях доріг вона споруджувала хрести, знищуючи язичницькі ідоли. У містах будувалися храми.

Але люди не були готові прийняти християнство і княгиню чекав відкритий опір язичників. Багато людей зненавиділи святу Ольгу. Святослав не погодився прийняти християнство, тому більшість людей хотіли бачити його на престолі. І Ольга віддала управління Київською Руссю язичнику Святославу.

Святослав перешкоджав її спробам утвердження християнства на Русі. Але вона все одно вчила своїх онуків, дітей Святослава, християнській вірі.

У 969 році княгиня перебувала у Києві і тяжко хворіла. 11 липня 969 року княгиня Ольга померла. Поховано її згідно християнського звичаю. За легендою її мощі були нетлінними. У XVI Ольгу причислили до лику святих.

Через 19 років після смерті Ольги її онук, князь Володимир, хрестив Русь.

Княгиня Ольга — це символ мудрості, рішучості та далекоглядності. Її правління залишило значний слід в історії Київської Русі, а її внесок у християнізацію держави має велике значення для духовного та культурного розвитку українського народу. Ольга — це уособлення сильної правительки, яка зуміла подолати виклики свого часу та закласти основу для майбутніх поколінь.

Сім'я

Чоловік Київський князь Ігор Рюрикович. Мала єдиного (за літописом) сина Святослава.

Цікаві факти

Княгиня Ольга чотири рази мстилася за смерть чоловіка. У 945 році деревляни вбили князя Ігоря, чоловіка Ольги. За "Повістю минулих літ", вдова мстилася чотири рази. Спершу вона веліла скинути в яму та закопати живцем деревлянських послів, які приїхали сватати Ольгу з їхнім князем Малом. Другу групу мужів Ольга замкнула в лазні й спалила, поки ті милися. Коли київське військо вже було готове до походу на Деревлянську землю, княгиня запросила деревлян на поминки за князем Ігорем. На бенкеті Ольга зчинила різанину — тоді порубали 5 тисяч деревлян. Нарешті, у 946 році Ольга організувала облогу столиці деревлян Іскоростеня (нині Коростень). Княгиня зажадала від містян по три голуби та горобці. До них прив'язали трут, а після смерку підпалили та випустили птаство на волю. Голуби полетіли до своїх голубників, горобці — під стріхи. Так Ольга спалила Іскоростень дотла. Одних деревлян вона наказала вбивати, а інших брати в полон.

Княгиня Ольга - єдина жінка-правителька Київської Русі. Ольга керувала державою як регентка після смерті свого чоловіка князя Ігоря у 945 році до повноліття їхнього сина Святослава. Її титул визнали бояри та локальні очільники Русі.

Після придушення древлян княгиня Ольга близько 20 років правила без всяких воєн. Це рекорд не тільки для жінки, але і для будь-якого давньоруського правителя.

Ольга - перша християнка з-поміж київських князів. Княгиня Ольга стала першою київською правителькою, яка прийняла християнство. Її охрестив імператор Костянтин VII Багрянородний. Це сталося в Константинополі 957 року. Тоді ж Ольга встановила дипломатичні відносини з Візантійською імперією. Вона уклала з Костянтином торговельні та політичні угоди, що зміцнили зв'язки між Київською Руссю та Візантією.

Християнство вберегло Ольгу від залицяльника. За "Повістю минулих літ", імператор Візантії Костянтин був зачарований Ольгою та запропонував їй правити разом. Княгиня відповіла, що вона - язичниця, та попросила, щоб імператор охрестив її особисто. Той виконав прохання, а потім освідчився.

Як ти візьмеш мене в дружини, коли охрестив мене сам і назвав мене дочкою? - відповіла мудра княгиня.

Імператор збагнув, що Ольга його перехитрила. Він одарував княгиню коштовностями та відпустив. Хитрість Ольги дала змогу уникнути політично незручного становища та зберегти вигідні умови для Київської Русі. Після хрещення в Константинополі Ольга повернулася до Києва в супроводі грецьких священиків, за допомогою яких почала засвоювати це релігійне вчення.

Ольга — перша руська (не плутати з «російською») княгиня, яка прийняла християнство.

Княгиня Ольга реформувала систему збору данини, встановивши "погости" й "уроки". Погости були місцями збору данини, а уроки - її розмірами. За літописами, Ольга подорожувала державою з новими правилами. Це посилило фінансове становище Русі та централізувало владу в Києві.

Ольга підтримувала розвиток торгового шляху "із варягів у греки", який зв'язував Північну Європу з Візантією. Цей шлях проходив через Новгород, Київ і далі по Дніпру до Чорного моря. Ольга сприяла безпеці та розвитку торгівлі на цьому маршруті, що позитивно вплинуло на економіку Київської Русі.

Ольга заклала основу для хрещення Русі. Після поїздки до Константинополя княгиня Ольга намагалася запровадити християнство як державну релігію, але натрапила на опір язичників. Зате правителька виплекала християнські цінності у своєму онукові, Володимирі Великому. Саме виховання Ольги сприяло рішенню Володимира охрестити Київську Русь у 988 році. Запровадження християнства стало невдовзі важливою запорукою розвитку держави. Ладога, розташована на півночі, була важливим торговельним і військовим центром. Деякі історики навіть розглядають Ладогу як першу столицю Русі. Ольга зміцнила місто, зробивши його ключовим пунктом на шляху "із варягів у греки".

Княгинею Ольгою надихався Іван Франко. Життя та правління княгині Ольги оспівані в багатьох літературних творах, зокрема в "Повісті минулих літ" Нестора Літописця. Її образ став символом мудрості, рішучості та дипломатичного таланту, і до нього зверталося багато письменників і поетів різних епох. Так, Іван Франко написав про княгиню поему "Ольга". У творі він змалював образ мудрої і сильної правительки, яка змогла вберегти й зміцнити державу після смерті свого чоловіка.

Київська княгиня заснувала "споконвічно російські" міста. Княгиня Ольга активно займалася розвитком руських міст і фортець. Чимало з них — на території сучасної росії. За деякими переказами, Ольга започаткувала Псков, який згодом став важливим центром торгівлі та культури. Псков мав стратегічне значення, контролюючи шляхи до Новгорода та Балтійського моря.

Княгиню Ольгу приєднали до лику святих. У 1547 році княгиня Ольга була канонізована православною церквою як свята рівноапостольна. Цей титул надається особам, які зробили вагомий внесок у поширення християнської віри, подібно до апостолів. Так церква оцінила духовну та політичну спадщину київської правительки.