Президент України Петро Порошенко – це добре чи погано?

Порошенко, Пётр Алексеевич
Лидер партии Солидарность Народный депутат Верховной Рады Украины VII созыва. Экс-министр экономического развития и торговли Украины. Глава совета Нацбанка Украины, экс-министр иностранных дел Украины

За наявною у «Наших Грошей» інформацією, соціологія показує шокуючі дані. У порівнянні з початком березня, коли президентський рейтинг Петра Порошенка сягав 21%, зараз він зріс ще у півтора рази (серед тих, хто збирається прийти на вибори). Рейтинги найближчих переслідувачів – Юлії Тимошенко та Віталія Кличка – майже зрівнялись і залишились на рівні 15%.

Ми можемо лише здогадуватись про те, звідки у олігарха за кілька тижнів з’явилось стільки прихильників. Наприклад, можна припустити, що виборці Східної України таким чином замістили собі «безвременно ушедшего» Віктора Федоровича. Петро Олексійович теж статний мужчина з сивиною, не радикал, не фашист, не обділений розумом, про колючу проволоку навколо Донбасу навіть не думав, один з отців-основателей Партії регіонів. До того ж мільярдер, а значить красти вже не буде))))

Однак зараз мова не за політтехнологічні міфи та електоральні конструкти.

Моя особиста позиція: «лучше честно, громко перднуть, чем предательски набздеть». Це економить сили на шизофренії. Обрання Порошенка, чи то пак визнання одного з олігархів офіційним президентом може ще далі відвести Україну від російської моделі шизокорупційної влади.

У Кремлі правлять мультимільярдери з жебрацькими деклараціями і багатими гаманцям від «Усманов», «Роттенберг», «Абрамович», «Тімченко». По суті – це офіційне ввергнення виборців в шизофренію. Люди все бачать і все розуміють, однак мусять вважати, що Путін живе на зарплату і платить податки. І якщо десять років тому про карні справи проти російського президента газетам ще можна було писати, то зараз за такі звинувачення на адресу Путіна Навальному світить тюрма.

Саме така траекторія була при Януковичі. На початку його правління журналістів не дуже обмежували. А через три роки медійники вже мали закон про наклеп.

Обрання офіційного мільярдера може це змінити.

Звісно, президент-олігарх – це дуже велика корупційна загроза. І навіть не загроза, а реальність.

Однак вона менша, ніж у випадку Януковича чи Тимошенко. Бо легальний бізнес офіційного мільярдера напряму залежить від міжнародних рейтингів країни. А зашифровані рахунки, на яких накопичується відкатний кеш, – ні.

Втім певен, що є інші точку зору.

Блог від: Юрій Ніколов