Царев против Януковича

Джерело в Адміністрації Президента України злило «Коментарям» інформацію, що згори є рішення повністю заблокувати появу меседжів Олега Царьова на центральних телеканалах. Це означає, що наказ про репресії віддав особисто глава держави.

Кілька днів тому народний депутат із Партії регіонів Олег Царьов в інтерв’ю протиставив себе Януковичу. Зокрема, він попередив президента, що у випадку підписання Україною асоціації з ЄС Володимир Путін не підтримає його на виборах 2015 року. Також він послався на висновок експертів, що шість пунктів Угоди з Євросоюзом – неконституційні.

Заяви Царьова позначили розкол у Партії регіонів. Причому тінь впала навіть на Миколу Азарова, відомого проросійськими настроями.

Звичайно, опозиційність прокремлівського крила в ПР не варто переоцінювати. Насправді це аморфна група, яка не готова до рішучих дій проти Януковича. Власне, блокування піар-активності Царьова – виразний знак погрози для цього крила: що так буде з кожним, хто наважиться виступати. І це вже другий факт тиску Банкової на агентів впливу Кремля, що свідчить про свідомі та плановані дії влади проти лобістів.

Відтак якісь проросійські акції ми не скоро побачимо навіть у виконанні Вадима Колесніченка. Інші залежні від фофудії однопартійці тим паче підібгають хвоста. Проте вони мовчатимуть, поки Янукович сильний. Та тільки його вплив зменшиться, прокремлівській опозиції всередині ПР скажуть фас.

Олега Царьова навіть трохи шкода. І навіть не тому, що він не розібрався в тонкощах моменту і підставився під Януковича. Висновки експертів щодо неконституційності Угоди з ЄС йому готували юристи Медведчука (точніше, Олександра Задорожного, партнера Віктора Володимировича). Медведчук просто використав Царьова у своїй грі, причому так спритно, що той, мабуть, лише зараз це зрозумів.

Водночас Медведчук серйозно засвітився перед Банковою, адже до цього його активність була виключно «експертною», а тепер вона стала суто політичною. Таким чином, Медведчук із його темними грошима фактично склав авангард прокремлівської опозиції. Також Москва може підключити проросійські організації та партії в Криму і на Півдні країни. Це позапарламентська опозиція. У Верховній Раді Кремль може розраховувати лише на депутатів із КПУ. Проте за потреби їх вистачає, щоб звузити Банковій поле для маневру. Кажучи простіше, без комуністів владі буде важко домовлятися про ключові голосування.

Отож, по-перше, в Україні заявила про себе друга опозиція до президента. Як і «демократична», вона користується підтримкою з-за кордону, але доволі таки роздрібнена. По-друге, Януковичу доведеться вести бойові дії на два фронти. І якщо хтось думає, що це не становить для глави держави небезпеки, то помиляється – з наближенням виборів ризики не здобути другий термін зростатимуть.

Ці непевні розклади диктують Януковичу логічний і простий підхід – піти на домовленості з кимсь із тріумвірату Кличко–Тягнибок–Яценюк або з усіма трьома. Ще краще – дифузія влади й опозиції. Звичайно, тоді Януковичу доведеться піти на певні компроміси: насамперед, відпустити Тимошенко та поділитися з опозицією посадами чи грошовими потоками. Вочевидь, для нього такий вибір непростий. Проте це вже дещо інша історія.