Ющенко Катерина Логвинівна

Ющенко Катерина Логвинівна

Вчена, кібернетикиня

Біографія

Катерина Логвинівна Ющенко була першою в СРСР жінкою-доктором фізико-математичних наук, якій ця ступінь була присвоєна за піонерські роботи з програмування. Вона, використовуючи досвід експлуатації “МЭСМ”, розробила одну з перших в світі мов програмування високого рівня «Адресна мова», з непрямою адресацією при програмуванні. Саме завдяки цій мові зникла залежність від місця розташування програми в пам’яті. Катерина Логвинівна започаткувала першу школу теоретичного програмування в СРСР.

Катерина Ющенко народилася 8 грудня 1919 року в колишній столиці запорізьких козаків місті Чигирині. Її батьком був вчитель історії та географії Логвин Федорович Рвачев.

У 1937 році його визнали українським націоналістом і заарештували. У цей час Катерина Логвинівна вчилася на першому курсі фізико-математичного факультету Київського університету. Як дочку «ворога народу» 17-річну Катерину виключили з університету. Мати Катерини намагалася довести невинність батька і принесла чекістам документи про його участь у революційному русі. Більше вона не повернулася. Її, як і батька, засудили до 10 років тюремного ув’язнення. Принесені матір’ю документи спалили на її очах. Тільки в 1954 році після смерті Сталіна батьки Катерини Ющенко були реабілітовані посмертно за відсутністю складу злочину.

А тоді, влітку 1938 року, Катерина вирішила вступити до Узбецького державного університету в Самарканді. Коли під час війни Узбецький університет об’єднали зі Середньоазіатським державним університетом в Ташкенті, молода студентка була перенаправлена туди. У Катерини Ющенко (в дівоцтві Рвачової), були спроби вступити до Московського університету, потім до Воронезького університету, але там їй теж відмовили і нарешті Катерина знайшла оголошення, що Самаркандський університет оголошує набір студентів, причому забезпечує усіх гуртожитком, стипендією та ще й оплачує дорогу. Катерина тут же прийняла рішення їхати до Узбекистану.

Після всіх поневірянь і принижень вона нарешті знову стала студенткою. На початку літа 1941 р., достроково склавши екзамени за третій курс, Катерина Логвинівна поїхала до Овруча, де жили її сестра і мати, котру на той час уже звільнили з-під арешту. На київський вокзал потяг прибув пізно вночі 21 червня. Вирішила їхати до брата, який жив, неподалік від Києва. Приміським, вже десь опівночі, дісталася Бородянки. Платформа була безлюдною. До села вів ґрунтовий шлях. Вирішила дочекатися ранку. Відтягла валізи на пагорб з травою, присіла і... заснула. Прокинулася від різкого гулу над головою. Над нею один за одним пролетіло сім літаків з хрестами на крилах.

Потроху розвиднювалося. Будинок брата був неподалік. Появі гості зраділи, пригостили молоком, порозпитували. Потім усі лягли досипати. Прокинулися пізно. Брат вийшов на вулицю і швидко повернувся з жахливим повідомленням:

- Кажуть, Німеччина оголосила нам війну. Вранці бомбили Київ!

Катерина розповіла про літаки і глухі вибухи. Брат увімкнув приймача. Виступав Молотов... То був початок війни

Випадково Катерина Логвинівна прочитала в газеті, що навчальний рік у ВУЗах розпочнеться на місяць раніше, ніж звичайно, - з 1 серпня. Вона повернулася до Узбекистану. З'ясувалося, що Самаркандський університет об'єднали із Середньоазіатським у Ташкенті. Довелося їхати туди.

Приступивши до навчання, водночас влаштувалася на роботу на воєнне підприємство, що виготовляло причепи для танкових гармат. Згодом до неї приїхали мати, сестра і брат.

Коли через рік закінчила університет, постала проблема, як жити далі. Війні не видно кінця, а призначення на роботу не дали.

Незадовго до того з'явився заклик Центрального комітету ВЛКСМ допомогти шахтарям Ангренського вугільного комбінату збільшити видобуток вугілля, такого потрібного країні. І молода випускниця університету вирішує йти працювати на вугільний комбінат.

У 1943 р. на комбінат прийшов наказ - усіх, хто має закінчену педагогічну освіту, направити у школи. І Катерина Рвачова повертається до Ташкента, протягом одного навчального року викладає в середній школі. Після звільнення України Катерина Логвинівна вчителює в сільській школі, згодом, переїхавши до Стрия, працює у міській середній школі, але вона хотіла займатися наукою.

Дізнавшись, що у Львові відкрився філіал академічного інституту математики, вона їде туди. Борис Володимирович Гнєденко, який очолював відділ теорії ймовірностей, одразу запропонував їй роботу в цьому відділі.

Після закінчення війни Катерина Ющенко повернулася до України. У цей час у Львові відкрилась філія Інституту математики АН України. Майбутній академік АН України Борис Володимирович Гнеденко запропонував Ющенко роботу в його відділі теорії ймовірностей.

У 1950 році Катерина Логвинівна успішно захистила кандидатську дисертацію. У тому ж році Гнеденко обрали дійсним членом АН України, а його відділ перевели до Київського інституту математики АН України. Він тут же запропонував К.Л. Ющенко переїхати до Києва. У тому ж році здобула ступінь кандидата фізико-математичних наук. Почала працювати старшим науковим співробітником Інституту математики АН УРСР (1950—1957), завідувала лабораторією «Методи обчислень та розрахунків» (1950—1952), згодом перейменовану на «Методів обчислень та програмування» (1952—1954); начальником відділу методів обчислень та програмування лабораторії обчислювальної техніки Інституту математики АН УРСР (1954—1957); завідувачем відділу автоматизації програмування обчислювального центру при АН УРСР (1957—1962); завідувачем відділом теорії програмування Інституту кібернетики АН УРСР (з 1962).

Інститут математики був в ці роки у розквіті. Його директор – академік Олександр Юрійович Ішлінський – займався теорією гіроскопів – дуже актуальною проблемою в часи, коли будівництво супутників перебувало на початковій стадії. Під час своїх досліджень Ішлінському потрібно було робити складні розрахунки. Для цього було закуплено комплект лічильно-аналітичних машин, які встановили в підвалі будівлі президії АН України. Катерину Логвинівну призначили керівником цієї обчислювальної лабораторії.

У 1954 р. за ініціативою академіка Б.В. Гнеденко лабораторія Лебедєва, де був створений перший в континентальній Європі комп’ютер “МЭСМ”, була переведена в Інститут математики. До її експлуатації підключилася група вчених, серед яких опинилася і Катерина Ющенко. Протягом семи років Катерина Рвачова-Ющенко обіймала посаду старшого наукового співробітника Київського інституту математики АН УРСР (1950—1957). Була членом спільної групи науковців, що оперували МЕОМ. У 1957 році стала директором Інституту обчислювальної техніки АН УРСР. Протягом свого сорокарічного служіння в Інституті Ющенко створила міжнародну визначну наукову школу теоретичного програмування.

Обмеженість внутрішньої пам’яті “МЭСМ” і її невисока швидкодія, нестійкість роботи, викликана великою кількістю електронних ламп, змушували розробників програм знаходити витончені способи використання внутрішньої мови комп’ютера. Складання кожної програми розглядалося як вирішення індивідуальної задачі. Програмісти шукали економні рішення, майстерно використовуючи ті чи інші особливості системи команд комп’ютера. У процесі роботи з’ясувалося, що більш складні завдання важко вирішувати шляхом написання просто машинних програм. Так виникла необхідність у розробці мови програмування «високого рівня» і виникла проблема створення відповідного транслятора для кращого спілкування людини з комп’ютером.

Істотно вплинув на розуміння цієї проблеми професор Київського університету Л.І.Калужнін, який читав в 50-70-ті роки курс математичної логіки і запропонував формальний апарат граф-схем Під впливом робіт члена кореспондент АН СРСР О. А. Ляпунова, який запропонував операторний метод програмування, в Києві почало розвиватися теоретичне програмування. У результаті в 1955 році B.C.Королюк і К.Л.Ющенко розробили адресну мову, яка на мовній основі втілила два загальних принципи роботи комп’ютера – адресність і програмне керування. Створюючи зручну систему понять для опису архітектури комп’ютера і його системи команд, автори ввели в «Адресну мову» засоби маніпулювання адресами другого рангу.

Саме створення «Адресної мови» стало першим фундаментальним досягненням наукової школи теоретичного програмування. Випередивши створення перших мов програмування Фортран (1958), Кобол (1959) і Алгол (1960), адресна мова передувала появі не тільки мов програмування з апаратом непрямої адресації, але й асемблерів, а її конструкції увійшли до складу сучасних мов.

Катерина Логвинівна спільно з Б.В.Гнеденко і В.С. Королюком написала перший в СРСР підручник з програмування «Елементи програмування». Книга була видана в 1961 році і перевидана в 1964 році. Побачили світ і її переклади: в 1964 році в НДР і Угорщині, а в 1969 році – у Франції. У наступні роки вона підготувала 45 кандидатів і 11 докторів наук. Київська школа теоретичного програмування стала відомою далеко за межами Радянського Союзу. К.Л. Ющенко були присуджені дві Державні премії України (Державні премії УРСР) і премія Ради Міністрів СРСР, а за теоретичні розробки в області комп’ютерної алгебри – академічна премія імені Глушкова. Також К. Ющенко була нагороджена Орденом княгині Ольги.

Талановитий програміст, Катерина Логвинівна отримала 5 авторських свідоцтв. Вона є автором понад 200 наукових праць, у тому числі 23 монографій і навчальних посібників, частина яких була перекладена і видана в Німеччині, Чехії, Угорщині, Франції та Данії.

Разом зі своїми чоловіком Олексієм Андрійовичем Ющенком Катерина Логвинівна виховала трьох дітей, мала дев'ять онуків. Померла Катерина Ющенко 15 серпня 2001 року і похована в Києв

Освіта

У 1936 році вступила на перший курс фізико-математичного факультету Київського університету. Як дочку «ворога народу» її 17-річною виключили з університету. Мати намагалася довести невинність батька і принесла чекістам документи про його участь у революційному русі. Додому вона не повернулася: її разом із чоловіком засудили до 10 років тюремного ув'язнення.

Влітку 1937 року вступила до Узбецького державного університету в Самарканді.

У 1950 році Катерина Логвинівна успішно захистила кандидатську дисертацію.

Сім'я

Батько Логвин Федорович Рвачев — вчитель історії та географії. Мати, Рвачова Ксенія Олексіївна, викладала математику. Крім Катерини в сім’ї виховувалось четверо дітей – Людмила і Михайло, що стали вчителями, Олексій та Володимир, які разом з Катериною занесені до когорти видатних науковців.

Брат Володимир - український радянський математик і механік.

Чоловік - Олексій Андрійович Ющенко. Мала трьох дітей та дев'ятьох внуків.

Син Юрій — доцент факультету інформатики у Києво-могилянській академії.

Звання, чини, нагороди

Доктор фізико-математичних наук, член-кореспондент АН УРСР (1976), заслужена діячка науки, лауреат премії Ради Міністрів СРСР та двічі — Державної премії України, премії НАН України імені Глушкова, дійсний член Міжнародної академії комп'ютерних наук. Нагороджена орденом княгині Ольги.