Ярослав Мудрий

Ярослав Мудрий

Великий князь, Правитель Київської Русі

Біографія

Великий князь Київський, князь Ростовський та Новгородський, під час правління якого Київська Русь досягла найвищого розквіту. Він був сином Володимира Великого і полоцької княжни Рогніди. Видатний державний діяч і політик. Ярослав Мудрий народився в 980 році. Це другий син Володимира Красне Сонечко і злощасної полоцької князівни Рогнеди. Християнське іʼмя - Георгій або Юрій.

В дитинстві він страждав від паралічу ніг. Параліч пройшов в 988 році після сильного нервового потрясіння, залишилася тільки хромота, яка йому зовсім не заважала.

15 липня 1015 році помер великий київський князь Володимир Свято-славович (Красне Сонечко) - четвертий із династії Рюриковичів. В останні тижні життя Володимир спробував передати престол всупереч усталеній традиції, одному із своїх молодших улюблених синів, народженому в християнському шлюбі від візантійської принцеси Анни - Борисові, з чим не могли змиритися старший син від Рогнеди Ярослав і його зведений старший брат Святополк. Отже по смерті Володимира київський престол захопив туровський князь Святополк Окаянний. Бажаючи усунути можливих суперників, Святополк убиває братів, князів ростовського Бориса, муромського Гліба, древлянського Святослава, намагається вбити і Ярослава, але його завчасно попереджує про небезпеку сестра Предслава.

Ярослав у грудні 1015 року в битві під Любичем здобуває перемогу над Святославом і захоплює Київ. Але Святополк не змирився з поразкою і в 1018 році він разом з тестем, польським королем Бориславом Хоробрим завдає поразки Ярославові в битві на Бузі і відбиває Київ. Ярослав відступив до Новгорода, звідки мав намір відправитись у Скандинавію. Але новгородці порубали князівські тури і змусили Ярослава продовжити боротьбу. В битві на Альті 1018 року Святополк потерпів нищівну поразку і Ярослав знову зайняв Київ.

Після перемоги над Святополком Ярослав почав боротьбу з іншим своїм братом - тмутараканським князем Мстиславом, який також пред'являв свої права на престол. В 1023 році між братами разгорілася відкрита війна. Мстислав рушив на північ, зібравши велику рать із підвладних йому народів, зокрема хазар і касогів. Він вибрав зручний час для походу: Ярослав знаходився в улюбленому Новгороді.

Тмутараканська рать підійшла під самі стіни Києва, але городяни зачинили ворота і не прийняли Мстислава. На штурм міста Мстислав не зважився, відійшов до Чернігова і зайняв це стольне місто величезної землі, куди входила ледве не половина, включаючи всю північно - східну Русь. Ярослав звернувся по допомогу до варягів.

Зустріч протиборчих сторін відбулася в 1024 році під містом Листвином, неподалік від Чернігова, в кромішній пітьмі, в дощ і грозу. Ярославова рать не витримала натиску Мстиславових полків і Ярослав утік, минаючи Київ, в Новгород. Русь, яка за часів Володимира Святославовича була єдиною, знову розкололася на дві частини. Ярослав зберіг за собою Новгород, Мстислав залишився володарем Чернігівської і Тмутараканської земель, не зважившись на захоплення руської столиці.

Через два роки Ярослав, зібравши дружину на півночі, з'явився в Києві. Цього разу брати утримались від кровопролиття і уклали мир. Русь була розділена на дві частини.

На початку 1030 років у Польщі, як і на Русі почалися міжусобиці. Скориставшись ситуацією, Ярослав у союзі з Мстиславом зібрали велике військо, відвоювали захоплені раніше поляками "червінські міста".

В 1036 році Мстислав помер, не маючи спадкоємців і його частина Русі відійшла до Ярослава.

Так через двадцять з лишком років після смерті Володимира Русь знову стала єдиною.

Період правління князя Ярослава Мудрого вважається епохою величі Київської Русі. Саме в цей час Київська Русь досягла зеніту своєї могутності і стала в один ряд з найбільш потужними європейськими державами. Ярослав поширив великокнязівську владу на захід від Чудського озера, на землі, загарбані Польщею. У 1043 р. організував похід проти Візантії, зміцнював південні кордони Русі, у 1036 р. вщент розгромив печенігів під Києвом. Він активно займався будівництвом. Так само, як і його батько, князь Ярослав розбудовував столицю. При ньому побудовані Золоті ворота, Храм Святої Софії. Князь також засновував і нові міста у віддалених куточках Київської Русі, наприклад, Ярославль. Продовжив будівництво “Змійових валів”, розпочате батьком і пересунув південні кордони Київської Русі на річку Рось.

Він зміцнював міжнародний авторитет держави, сприяв розвитку освіти і мистецтва, затвердив перший юридичний документ – збірник законів «Руська Правда», створив першу школу при Софії Київській і першу бібліотеку в Києві.

Тематичну електронну виставку підготовлено Відділом соціокультурної діяльності.

Ставши "самовластцем", Ярослав пішов по шляху батька. Він послав у великі міста і землі своїх синів і вимагав від них повної покори. У Новгород відправився старший син Володимир, а після його смерті- наступний по старшинству син Ізяслав. Святославові він віддав під керування Чернігівську землю. Всеволоду- зміцнілий на цей час Переяславль. Інші його сини були послані до Ростова, Смоленська, Володимир-Волинського.

Відтворена єдність Русі, зосередження влади в руках великого князя, підпорядкування Києву окремих російських земель, за допомогою направлення туди великокнязівських синів-намісників стало тією політичною основою, на якій розвинулися нові господарські процеси, розквітли міста, ускладнилося громадське життя, рушила вперед культура країни.

Останній великий напад кочівників-печенігів відбувся в 1036 році (до цього Русь більше десяти років жила у мирі і спокої). У цей час Ярослав залишив Київ і знаходився в Новгороді. Очевидно, цією обставиною, а також тим що не стало великого воїна Мстислава, і вирішили скористатися печеніги.

Великий князь зібрав військо і знову це були варяги, новгородська дружина, ремісники, смерди. Ярослав спочатку пробився в Київ, а потім вийшов у чисте поле для вирішального бою. Весь день тривав бій, і лише в вечері русичі здолати печенігів. Від цієї поразки печеніги так і не змогли оправитись. Після 1036 року їхні набіги на Русь практично припинилися.

У 1037 році Ярослав в ознаменування блискучої перемоги над печенігами і на місці битви заклав храм - собор Святої Софії. Він був названий, так само, як і головний собор Константинополя, і в тім була своя політична символіка.

Територія Києва, яка значно збільшилась, була обнесена високими валами. Довжина цих гіганських земельних стін, висота яких досягала 14 і ширина 16-18 метрів дорівнювала 3.5 км. Територія, оточена новою лінією укріплень у 7 разів перевищувала первісну і сягала 72 га. Перед валом знаходився глибокий рів, а вал доповнювала стіна з дубових колод. Місто Ярослава мало троє воріт. Золоті ворота були головним парадним вʼїздом в центральну частину міста.

1037 рік став знаменним ще і тим, що у цей час зароджується російське літописання. Створюється Найдавніший літописний російський звід. Його зв'язують з будівництвом Софійського собору, який відразу став не тільки релігійним, але й духовним центром країни.

Виникла найдавніша частина збірника норм давньоруського права - "Правда Ярослава" ("Руська Правда"), норми якої діяли на всій території Русі.

Після 1036 року обʼєднана Русь нарешті змогла знайти власного метрополита. Ярослав лише утверджувався як Великий князь Русі, він потребував не тільки ідеологічної підтримки всередині країни, але й доброзичливого політичного клімату за рубежем. Тому запрошено було митрополита з Константинополя, що відразу ж нормалізувало русько-візантійські відносини і стабілізувало міжнародні зв'язки Русі.

Усі вказує на те, що об'єднання Русі Ярославом стало поворотним пунктом у багатьох відношеннях. Прийняття першого на Русі зводу законів, упорядкування церквовной організації, початок складання нового літописного зводу - були тими рисами державного, релігійного, культурного життя Русі, що як би підкреслили цей знаменний поворот.

З великою наполегливістю Ярослав Володимирович продовжував зовнішню політику свого батька і діда. Але він розширив її масштаби, удосконалював методи її проведення відповідно до зростаючої господарськї, військової, політичної міці держави. Він затвердив владу Русі на західному березі Чудского озера і вивів руські кордони до Прибалтики. Тут було засноване місто Юр'єв (нинішній естонський Тарту). Місто одержало свою назву на честь Ярослава (Георгій - Юрій його християнське ім'я). Ярослав неодноразово починав походи на войовниче балтійське плем'я ятвягів; у літописах згадуються і його походи на Литву. Таким чином Ярослав прагнув забезпечити вихід Русі до Балтійського моря, зміцнити безпеку її північно-західних кордонів.

Ще в 30-і роки 11 століття Русь продовжувала успішне протиборство з Польщею. Але після того, як були відвойовані "Червінскі міста" Польща потерпала від впливу Німецькій імперії і Чехії, а також прибалтійських слов'янських язичницьких племен, і потребувала підтримки з боку Русі. Союз двох держав був скріплений династичними шлюбами: польський король одружився на сестрі Ярослава Добронігою (християнське ім'я Марія), а старший син Ярослава Ізяслав - з сестрою Казимира.

Русь надала Польщі допомогу у війнах з Чехією і прибалтійськими слов'янами. На півночі Русь зв'язували тісні дружні відносини зі Швецією. Ярослав був одружений з дочкою шведського короля Інгігердою (Іриною). Добрими були відносини і з Норвегією, куди була видана заміж за норвезького короля молодша дочка Ярослава Єлизавета.

Після довгого періоду мирних відносин з Візантією Русь при Ярославі почала нову війну з великою імперією. Приводом послужила розправа з руськими купцями в Константинополі.

Велика руська рать на чолі з старшим сином Ярослава Володимировича рушила на турах до Константинополя. Але біля західних берегів Чорного моря флот потрапив у бурю, що розметала і потопила частину руських кораблів. Біля шести тисяч воїнів на чолі з воєводою Вишатою висадилися на сушу, інші морем рушили назад. Довідавшись про це, імператор Костянтин Мономах наказав переслідувати руський флот і знищити руське військо. Але в морському бою русичі завдали поразки грекам і лише після цього вирушили на батьківщину.

Доля сухопутних військ була трагічною. Греки оточили і взяли в полон загін Вишати, багатьох з них осліпили і відпустили на всі чотири сторони для залякування Русі. Довго ще по руських селах і містах бресли нещасні сліпці, пробираючись до рідних домівок.

Лише в 1046 році Русь уклала новий мирний договір з Візантією. В знак поновлення дружніх зв'язків між двома країнами був улаштований шлюб візантійської принцеси, дочки Костянтина Мономаха, і четвертого сина Ярослава - Всеволода. У 1053 році у молодої пари народився син, якого назвали на честь діда Володимиром, а в християнстві дали йому, як і діду, ім'я Василь. Це був майбутній великий київський князь Володимир Мономах.

Цей шлюб лише підкреслив, як виріс за останнє десятиліття мужнародний авторитет Русі. Русь воістину стала Європейською державою. З її політикою рахувалися Німецька імперія, Візантія, Швеція, Польща, Норвегія, Чехія, Угорщина, та інші європейські країни. На сході аж до низовин Волги в неї тепер практично не було суперників. Її кордони простягалися від Карпат до Ками, від Балтійського моря до Чорного.

Ріст міжнародного престижу Русі підтверджували і династичні шлюби київського князівського дому. Усі сини Ярослава були одружені на можновладних принцесах - Візантії, Польщі, Німеччини. Його дочки були видані заміж за правителів різних країн. Старша Ганна - за французького короля Генріха 1, Анастасія - за угорського короля Андрія, молодша красуня Єлизавета - за норвезького короля Гарольда.

Цікава доля цих жінок. Після смерті чоловіка Ганна Ярославівна під час малолітства сина була регентшею Франції, Єлизавета після загибелі на війні короля Гарольда удруге вийшла заміж за короля Данії і відігравала велику роль у європейській політиці.

Ярослав помер 1054 році, за деякими даними він прожив 75 років і помер на 76-му році життя.

Сім'я

Батько Володимир Великий, мати полоцька князівна Рогнеда. Рідні брати - 4 сини від цього шлюбу: Ізяслав, Мстислав, сам Ярослав і Всеволод. Старший брат Вишеслав.

Усі брати і сестри:

Вишеслав - князь новгородський (990—1010).

Ізяслав - князь полоцький (бл.990—1001).

Святополк - князь турівський (990—1015), великий князь київський (1015—1019).

Святослав - князь древлянський (990—1015).

Мстислав - князь тмутороканський (бл. 990/1010—1023), чернігівський (1015—1036).

Предслава - наложниця польського короля Болеслава.

Всеволод - князь володимирський (990—1008/1013).

Станіслав - князь смоленський (990—1015).

Судислав - князь псковський (1014—1036).

Борис - князь ростовський (1010—1015).

Гліб - князь муромський (1013—1015).

Прямислава Ласло Лисий, угорський князь.

NN Володимирівна Бернгард II, маркграф Північної марки.

Позвізд - мав володіння на Волині.

Добронега - Каземир I, князь польський.

1-ша дружина: Анна.

Ілля - князь новгородський.

2-га дружина:Інгігерда Улофсдоттір Шведська — донька шведського короля Улофа III, Шетконунга, яка після хрещення отримала ім'я Ірина.

Володимир Ярославович - можливо був одружений з Одою, дочкою графа Леопольда зі Штаде біля Бремену.

Ізяслав Ярославович - в 1040 був одружений із Ґертрудою, дочкою польського князя Мешка II.

Святослав Ярославович - був одружений з Одою, внучкою цісаряГенріха II.

Всеволод Ярославович - улюблений син Ярослава, в 1046 був одружений із Марією, дочкою імператора Костянтина Мономаха. Від шлюбу народився Володимир Мономах.

Ігор Ярославович - чоловік німецької принцеси Кунігунди, графині Орламіндської. Вячеслав Ярославович - був одружений з Одою Штаденською.

Єлизавета Ярославна (Еллісіф) - королева Норвегії, дружина короля Гаральда III Сурового, потім дружина короля Данії Свейна II Данського.

Анастасія Ярославна (Аґмунда) - королева Угорщини, дружина короля Андраша.

Ання Ярославна - королева Франції, дружина короля Генріха І.

Агата Київська - дружина англійського короля Едварда Вигнанця, ймовірно дочка Ярослава.

Цікаві факти

Свідчення про вік Ярослава представляють антропологічні дослідження його скелета. У 1939—1940 роках Саркофаг Ярослава Мудрого розкривали для проведення експертизи скелета князя. Виявили його зріст на момент смерті - 172-176 см, а варто припустити, що в молодості він був ще вищим. Виявили перелом кісток, а також спадкову хворобу Пертеса. Але окрім іншого, вдалося визначити ще й вік князя на час його смерті - 65-70 років. Пізніші літописи, серед яких були Тверські та Густинські, свідчили, що до 2 років княжич не міг ходити, а зцілення відбулося незадовго до хрещення. На основі цих свідчень, а також антропологічних досліджень скелета Ярослава, Дмитро Рохлін вирішив датувати його народження 986 роком.

Найранішою датою, зважаючи на саме 70-річний вік Ярослава при смерті можна було б назвати 21 лютого 983 року. Зважаючи на те, що Ярослав був одним із 5 найстарших синів Володимира (Вишеслав, Ізяслав, Стополк, сам Ярослав, Мстислав Хоробрий), а корінь «Яро» означав весну, можна припустити, що Ярослав народився навесні 983 року і помер у 70-річному (майже 71) віці.

За однією з версій, мощі Ярослава зникли між 1940 і 2009 роком. Ймовірно, що у 1943 році мощі Ярослава вивезено за кордон, і нині вони зберігаються в українській діаспорі.

За життя Ярослава називали Кульгавим або Хромцем (згідно з літописами). Є дані, що князь мав фізичну ваду - кульгав на праву ногу. Права нога Ярослава була довшою за ліву через пошкодження тазостегнового та колінного суглобів унаслідок спадкової хвороби Пертеса та пізнішого поранення. В Іпатійському Літописі (РІК 6524 [1016]), у розповіді про війну Ярослава із Святославом читаємо:

… Прийшов Ярослав на Святополка, і стали вони насупроти обаполи Дніпра. І не одважувалися ні сі на тих рушити, ні ті на сих, і стояли вони три місяці одні проти одних. І став воєвода Святополків Вовчий Хвіст глузувати з новгородців, їздячи коло берега [і] говорячи: "Чого прийшли ви зі шкандибою оцим?"

У вересні 2009 року українські науковці почали дослідження останків київського князя Ярослава Мудрого, які, як були впевнені дослідники, лежать у саркофазі Софійського собору в Києві. Стояло завдання визначити, як виглядав князь, на які хвороби хворів, скільки років прожив, від чого помер. Однак науковці прийшли до абсолютно непередбачуваних висновків.

Науковці встановили, що за останні сто років саркофаг відкривали тричі. У 1936 році знайшли купу перемішаних кісток і визначили, що там знаходяться два кістяки: чоловічий, жіночий і кілька кісточок дитини. У 1939 році останки вивезли в Ленінградський інститут антропології для дослідження. А вже у 1964 році - ковчег повернули на місце в саркофаг. Але з Ленанграда останки повернулися ще в 1940 році й зберігалися у фондах. А коли відкрили саркофаг 2009 року, то виявили тільки один скелет, і були впевнені, що це Ярослав Мудрий. Насправді то був жіночий скелет. Надалі керувала організаційною і пошуковою роботою з пошуку таємничо зниклих останків Ярослава Мудрого Неля Куковальська.

Після томографічних, антропологічних, рентгеноскопічних досліджень з'ясувалося, що в саркофазі - останки жінки. На основі сучасних методів вдалося визначити, що незнайомка з саркофагу має антропологічні характеристики скандинавського типу. Науковці припустили, що скелет зі Софії Київської належить дружині Ярослава Інгігердою (у хрещенні Ірині).

За літописами, Інгігерда померла в 1050 році, приблизно у 50-річному віці, що відповідає орієнтовному вікові жінки, чиї кістки виявили в саркофазі. По-друге, кістки черепа підтверджують, що скелет належить до скандинавського типу, а Інгігерда була дочкою шведського короля. По-третє, офіційно вважається, що дружина Ярослава похована в Софійському соборі в Новгороді. Але при цьому існує паралельна версія, що вона покоїться в Софії Київській. Є ще один чинник. Відомий ленінградський антрополог Вольф Гінзбург, під керівництвом якого проводилося дослідження обох скелетів у 1939 році, тоді ж домігся дозволу проводити дослідження останків, які нібито належать Інгігерді, у Новгороді. За його звітом, новгородське поховання теж належить до XI століття, також переважає скандинавська расова відмінність, а череп схожий на той, що в похованні у Києві, але та жінка померла більш молодою - в 30-35 років.

На думку професора-антрополога Сергія Сегеди, який входить до складу комісії з вивчення останків, останки з Новгорода могли належати дружині Ярослава Ганні, але точно стверджувати не можна. За деякими літописними джерелами, це перша дружина Ярослава. Про неї мало що відомо, набагато більше інформації про другу дружину, Інгігерду.

Ярослав Мудрий правив понад 35 років, в той час Русь була найбільшою країною Європи, досягнувши могутності й розквіту. У шлюбі зі шведською принцесою Інгігердою (у хрещенні – Ірина) у них народилися десятеро дітей. Донька Єлизавета стала королевою Норвегії, а потім Данії, Анастасія – Угорщини, Анна – Франції, Агата – була дружиною англійського короля Едварда Вигнанця. Сини ж були зятями німецьких та польських правителів, імператорів Візантії та Священної Римської імперії. Такими монархічними шлюбами руський князь ще більше посилив свій вплив і зв’язки в середньовічній Європі.

Князь заснував кілька нових міст: Корсунь, Юр’їв (тепер – Біла Церква), ще один Юр’їв у сучасній Естонії (зараз – Тарту), Ярославль у Росії та Яро́слав у Польщі, Дорогичин. Назва Юр’їв пов’язана з християнським іменем князя Юрій (Георгій), яке він отримав після хрещення.

Файл:Голограма обличчя Ярослава Мудрого у Софійському соборі. Фото Захід.нет.png

Голограма обличчя Ярослава Мудрого у Софійському соборі. фото Захід.нет

Він продовжив поширення християнства, розпочате його батьком Володимиром Великим, який охрестив Русь у 988 році, навертав язичників. Цей процес тривав ще довго після смерті князя. Як зазначає ПЦУ, плем’я карелів із новгородсько-псковської землі прийняло хрещення лише в 1227 році. Князь канонізував руських святих: княгиню Ольгу, Федора та Івана, яких вбили язичники у Києві 988 року, а також свого батька, рівноапостольного князя Володимира, братів князів-страстотерпців Бориса і Гліба.

Князь Ярослав збудував багато церков. Найвизначніша святиня, що збереглася донині, – собор Святої Софії у Києві.

Церква дивна і славна всім навколишнім країнам, як жодна інша не знайдеться на півночі земній від сходу до заходу».

– писав про неї митрополит Іларіон, який був свідком будівництва. А ще – храми святого Георгія і святої Ірини, Благовіщення на Золотих Воротах й інші.

Князь Ярослав отримав ім’я Мудрий за поширення освіти і писемності на Русі. У той час монастирі стали осередками культури, освіти та науки. При Софії Київській започаткували першу школу та бібліотеку, де переписували і перекладали книги з грецької мови на слов’янську, вели літопис. Перша книгозбірня у Святій Софії налічувала понад 500 книг. Його донька Анна як придане привезла з Києва у Францію Реймське євангеліє.

Ярослав Мудрий вперше спробував встановити автокефалію Церкви. Він утворив Київську митрополію, що підпорядковувалася константинопольському патріархові, але мала певну автономію. У 1051 році собор єпископів обрав митрополитом Київським пропонованого князем кандидата – священника церкви Спаса з Берестова Іларіона.

Посилання

1. Ярослав Мудрий ( 978 – 1054), Великий князь Київський, державний та політичний діяч Київської Русі / Національна бібліотека України імені Вернадського

2. [https://osvita.ua/vnz/reports/history/4696/ Ярослав Мудрий - державний діяч / Вища освіта в Україні]

3. [https://zaxid.net/prosvititel_rusi_i_mogutniy_knyaz_den_vshanuvannya_pamyati_yaroslava_mudrogo_n1604375 Тесть Європи і просвітитель Русі: цікаві факти про князя Ярослава Мудрого https://zaxid.net/news/ / Захід.нет]