Перегляд вихідного коду сторінки Олег Васьковський

{{Персона
|
ФИО = Васьковський Олег Вікторович  [[Олег Васьковский|'''RU''']]
|
Фото = Васьковський Олег.jpg
|
Данные = Суддя Верховного Суду України, кандидат юридичних наук
|
}}
{{#seo:|title= Олег Васьковський, чим відомий Суддя Верховного Суду України Васьковський Олег Вікторович}}
{{#seo:|description= Олег Васьковський працює суддею з 2002 року, а за часів Януковича став відомий у справі «Закарпатполіметали»}}
{{#seo:|url= https://dosye.info/Васьковський_Олег}}
{{#seo:|keywords= Васьковський, Суддя Верховного Суду України}} 
{{#seo:|image= Васьковський Олег.jpg}} 
{{#seo:|image:alt=Васьковський Олег}} 
{{#seo:|article:tag= Васьковський Олег}} 
{{#seo:|locale=uk-UA}} 
{{#seo:|modified_time=}} 
{{#seo:|published_time=}} 
{{#seo:|site_name=https://dosye.info/}}
{{#seo:|og:type=website}}
[[Category:Персони]] [[Category:Верховний Суд]] [[Category:судді]] [[Category:юристи]] [[Category:Закарпатські]] [[Category:Водолії]] [[Category:розслідування]]

==Біографія==
Васьковський Олег Вікторович народився 18 лютого 1967 року у селі Тересва, Тячівського району, Закарпатської області. 
Освіту отримав у Львівському державному університеті ім. Івана Франка. Закінчив юридичний факультет у 1993 році. 

З 1994 по 2000 працював у банківській сфері. У судовій вертикалі країни Васьковський працює з 2002 року. Більшу частину своєї кар’єри у Господарчому суді Закарпатської області: спочатку суддею Господарчого суду Закарпатської області, згодом, з 2016 року, головою цієї установи. З 2019 року обіймає посаду секретаря судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

==Кар’єра==

===Робота на Закарпатті===

====Справа Мужіївського родовища====

Під час роботи суддею Господарчого суду Закарпатської області у практиці Васьковського були рішення на користь близького оточення засудженого за державну зраду Віктора Януковича. Мова йде про рішення по справі [https://reyestr.court.gov.ua/Review/8075527 №16/89] про банкрутство ЗАТ «Закарпатполіметали» (найбільший в Україні Мужіївський золотий рудник). Як [https://mukachevo.net/post/tetiana-chornovol-kaze-shcho-ministr-zakharchenko-dobuvaye-zakarpatske-zoloto-dlia-ianukovycha_86477.html писали]  закарпатські ЗМІ, саме Олег Васьковський був частиною схеми із доведення до банкрутства ЗАТ «Закарпатполіметали», яке мало ліцензію та вело видобуток золота біля с. Мужієво в Закарпатській області задля подальшого заволодіння золоторудним родовищем Віталієм Захарченком (на той час міністр МВС). Спроби захопити рудник не припинялися до 2019 року. Тоді селищний голова села Мужієво Василь Фіцай  [https://mukachevo.net/news/zakarpatske-muziyevo-prosyt-prezydenta-zakhystyty-yoho-vid-reyderiv-ta-korumpovanykh-suddiv-dokument_626744.html написав] відкритого листа до Президента Володимира Зеленського, в якому просив про зустріч через рейдерські атаки. У листі Фіцай зазначив, що рейдери за допомогою суддів: Олега Васьковського та Оксани Ремецької намагаються забрати землю та заблокувати роботу рудника. 

У 2020 році Західний апеляційний Господарський суд [https://mind.ua/news/20207150-sud-pidtverdiv-fiktivnist-kompaniyi-yaka-namagalasya-zahopiti-rodovishcha-na-zakarpatti визнав] незаконними інвестиційні наміри компанії Gofer Mining PLC, засвідчив неспроможність Gofer Mining PLC до відновлення підприємства «Закарпатполіметали» та видобутку цінних металів на Мужіївському родовищі. 

Але справа Мужіївського родовища не єдиний випадок роботи Васьковського з одіозними проросійськими політиками. 

===Васьковський Олег, справа Михайла Добкіна та бренду «Епікур»===
Вже працюючи на посаді секретаря Судової палати 28 січня 2025 року Васьковський дуже швидко, з проміжком в одну годину, виніс дві постанови: одну на користь сім’ї Добкіних (членів Партії регіонів – Михайла та Дмитра Добкіних); другу – на користь Володимира Лук’яненка.

Своїм рішенням Васьковський допоміг Добкіним заволодіти бізнесом Олексія Коваленка (власника бренду «Епікур» та співвласника «Володимир-Волинської птахофабрики»). Про цей бізнес-конфлікт [https://censor.net/ua/news/3520990/epikur_mojut_zbankrutuvaty_fabryka_epikur писала] безліч ЗМІ. На розгляді у Васьковського перебувала справа [https://opendatabot.ua/court/123463205-e4eec9ffe23d1d0542eb2f5a6efbb4ef №914/2693/23] за касаційною скаргою Дмитра Добкіна на постанову суду апеляційної інстанції. Вказаною постановою було задоволено позов Коваленка та визнано недійсним односторонній правочин у вигляді заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог. 

Суддя Олег Васьковський не звернув уваги на те, що в результаті протиправних дій брати Добкіни безоплатно отримали корпоративний контроль над 59% частки ТОВ Коваленка та 100% у заснованому цим ТОВ підприємстві; штучно створили права вимоги до Коваленка  у розмірі понад 12 мільйонів гривень; позбавили Коваленка корпоративного контролю над зазначеними підприємствами і перетворили його на свого боржника.

Раніше Апеляційний суд проаналізував обставини справи та встановив, що строк виконання зобов’язання Коваленком з повернення позики (яку брав Коваленко для погашення боргів) ще не настав, а отже зарахування зустрічних однорідних вимог Добкіними — є незаконним. Cуд вперше надав правову оцінку наявності Додаткової угоди до Договору позики, якою був продовжений строк повернення позики Коваленком, і встановив факт того, що в жодному із численних процесів проти Коваленка, ініційованих Добкіними у судах Харкова — цей документ не досліджувався і не брався до уваги взагалі. 

Суддівська схема Добкіних була зруйнована. Але остання з їх чотирьох касаційних скарг потрапила у Касаційному господарському суді на розгляд до Олега Васьковського. І Васьковський Олег на засіданні 28 січня 2025 року скасував постанову Апеляційного суду.

При винесенні рішення Олег Васьковський проігнорував той факт, що при обґрунтуванні своєї позиції Апеляційним судом були застосовані актуальні правові висновки Верховного Суду, зокрема щодо преюдиційності. Жодне із численних рішень харківських судів, на які посилались Добкіни як на встановлені факти, не є преюдиційним, оскільки в жодному із них Додаткова угода про продовження строку повернення позики не досліджувалась як доказ.

Також, у справі не був взятий до уваги і  висновок суду апеляційної інстанції про те, що у суду відсутні підстави ставити під сумнів оригінал Додаткової угоди до Договору позики, що був оглянутий в судовому засіданні, оскільки доказів її розірвання, визнання недійсною, або припинення в матеріали справи не надано.

Олег Васьковський порушив внутрішні правила суддівського етикету, розглянувши «свою» (четверту) справу раніше за аналогічні три справи за касаційними скаргами Михайла та Дмитра Добкіних. Мова йде про справи №914/3474/23; №914/3476/23; №914/3478/23, початок розгляду яких в складі інших колегій суддів розпочався в січні (22-23 січня) цього року у Касаційному господарському суді раніше, ніж справа в провадженні Васьковського, і які були відкладені на 12-13 лютого 2025 року у зв’язку із додатковою процесуальною необхідністю дослідити обставини і розібратись в ситуації. 

Оригінал Додаткової угоди до Договору позики як доказ — знаходиться саме в матеріалах ще нерозглянутої справи №914/3474/23, і з’ясування обставин по ній є по суті первинним, а інші справи (в тому числі справа, яку розглянув Васьковський) — є похідними.

===Справа Володимира Лук’яненка===

В той самий день, 28 січня 2025 року, через годину після ухвалення рішення на користь Добкіних, при розгляді справи №920/604/23 (920/1147/23) про банкрутство ТОВ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання», суддя Васьковський допоміг підсанкційному олігарху з російським паспортом [https://dancor.sumy.ua/articles/economics/478018 Володимиру Лук’яненку], чиї активи були [https://suspilne.media/sumy/867997-vaks-nacionalizuvav-aktivi-rodini-lukanenka-sered-akih-sumski-zavodi/ конфісковані] в дохід держави. 

Протягом більше 30 років сім’я Лук’яненка панувала над Сумським машинобудівним науково-виробничим об'єднанням імені М. В. Фрунзе. Всі вагомі активи виводились нею на різні господарські товариства із тотожними назвами. 

Потім ці компанії безкоштовно працювали на потужностях головного підприємства, кредитувались у банках, накопичували борги. Зараз всі вони перебувають у процедурах банкрутства, хоча продовжують виробничу діяльність та акумулюють йому прибутки. Підставою є багатомільйонні борги перед державою (податки, соціальні відрахування), працівниками, енергопостачальними підприємствами і банками.

Тактикою компаній-боржників є штучне затягування етапів банкрутств, в тому числі оскарження будь-яких процесуальних дій через пов’язаних кредиторів. Всі вони тісно пов’язані із Лук’яненком і переслідують разом із ним лише одну мету — фіксацію існуючого стану справ і недопущення як процесу санації, так і ліквідації.

Відповідно до обраної тактики, пов’язаний із боржником кредитор оскаржив договори поруки між боржником та комерційним банком, на підставі яких банк і сформував свої вимоги. 

У судах першої та апеляційної інстанцій у задоволенні скарги було відмовлено. Єдиною надією боржників лишалось касаційне оскарження і перегляд справи. І тут Олег Васьковський,  задовольнивши скаргу, скасував рішення попередніх інстанцій і відправив справу на новий розгляд. Олег Васьковський, всупереч своїй неодноразово проголошеній державницький позиції по захисту прав кредиторів — ці права кредитора просто знищив.

У вигоді залишився Володимир Лук’яненко: розгляд справи про банкрутство його активу тепер надійно заблоковано, і видані йому банком майже вісімнадцять мільйонів доларів як кредит — тепер оспорювані і під загрозою неповернення.

===Інші гучні справи Олега Васьковского про банкрутства===

Олег Васьковський фігурує у дисциплінарному провадженні у Вищій Раді Правосуддя, яке стосується банкрутства ПрАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція». 

Також доведено участь Васьковського у справі щодо захоплення ТОВ «Вардингс» енергетичного обладнання київського заводу «Енергетик», який з 1998 року постачає струм низці підприємств, у тому числі виробникам оборонної продукції. Зазначається, що Васьковський Олег Вікторович в умовах війни відклав розгляд справи і не дав жодної оцінки діям «чорного нотаріуса», який протизаконно зареєстрував електрокабелі як нерухоме майно. Також він не надав значення тому факту, що власником «Вардингс» є особа, досі прописана в окупованому Луганську, колишній співробітник підприємства «Луганськтепловоз» (на якому зараз ремонтують російські танки). 

==Посилання==