Анна Ярославна: відмінності між версіями

 
(Не показано 12 проміжних версій цього користувача)
Рядок 1: Рядок 1:
{{Персона
|
ФИО = Анна Ярославна
|
Фото = Анна Ярославна.jpg
|
Данные = Анна Ярославна - королева Франції
|
}}
[[Category:Персони]] [[Category:Великі українці]]
=Анна Ярославна - королева Франції=
=Анна Ярославна - королева Франції=


Рядок 10: Рядок 21:
Подолавши більше двох тисяч кілометрів за два місяці, проїхавши майже через всю східну Європу та вивчивши французьку мову, Анна приїхала в невеличке містечко Санліс. Після першого ж знайомства з нареченим всі надії та мрії княжни розсипались, наче картковий будиночок. Генріх був пятидесятирічний, грузний та похмурий чоловік. Але не дивлячись на це, 19 травня 1051 року у соборі Реймса відбулось вінчання та коронація Анни Ярославни. Дівчина привезла із собою коштовні подарунки, серед яких були книги, інкрустовані коштовним камінням. Проте король не оцінив її старань, бо придворні не знали грамоти та не вміли читати. У Франції ХІ століття були освіченими лише священнослужителі. Більше того, Париж 1051 року не мав каналізації, був брудним і смердючим. Місцеві жителі викидали сміття з вікон на вулицю, не мились, бо вважали це смертним гріхом, і їли руками.
Подолавши більше двох тисяч кілометрів за два місяці, проїхавши майже через всю східну Європу та вивчивши французьку мову, Анна приїхала в невеличке містечко Санліс. Після першого ж знайомства з нареченим всі надії та мрії княжни розсипались, наче картковий будиночок. Генріх був пятидесятирічний, грузний та похмурий чоловік. Але не дивлячись на це, 19 травня 1051 року у соборі Реймса відбулось вінчання та коронація Анни Ярославни. Дівчина привезла із собою коштовні подарунки, серед яких були книги, інкрустовані коштовним камінням. Проте король не оцінив її старань, бо придворні не знали грамоти та не вміли читати. У Франції ХІ століття були освіченими лише священнослужителі. Більше того, Париж 1051 року не мав каналізації, був брудним і смердючим. Місцеві жителі викидали сміття з вікон на вулицю, не мились, бо вважали це смертним гріхом, і їли руками.


У яку варварську країну ти мене послав; тут житла похмурі, церкви потворні і звичаї жахливі… Ти казав, що французи – розумний народ, а вони навіть письма не знають. Показала книжку королю. Він поморщився гидливо і каже: “Я не священик, щоб стільки читати! У нас в Європі жоден король читати не вміє”.
{{Цитата|У яку варварську країну ти мене послав; тут житла похмурі, церкви потворні і звичаї жахливі… Ти казав, що французи – розумний народ, а вони навіть письма не знають. Показала книжку королю. Він поморщився гидливо і каже: “Я не священик, щоб стільки читати! У нас в Європі жоден король читати не вміє”. Уривок із листа Анни до батька}}
Уривок із листа Анни до батька
 
Щодня вона засинала з думкою, що завтра ж утече з цієї похмурої та брудної країни, але щоранку просиналась і мусила виконувати роль, яку поклали на неї батько та доля.
Щодня вона засинала з думкою, що завтра ж утече з цієї похмурої та брудної країни, але щоранку просиналась і мусила виконувати роль, яку поклали на неї батько та доля.


Рядок 22: Рядок 33:
Генріх І був досить розумним правителем і дружина допомагала йому у державних справах. Згодом на документах поряд із підписом короля став з’являтися підпис Анни. Обізнаність у державних справах дуже допомогла королеві, коли у 1060 році від серцевого нападу Генріх І Капетинг раптово помер.
Генріх І був досить розумним правителем і дружина допомагала йому у державних справах. Згодом на документах поряд із підписом короля став з’являтися підпис Анни. Обізнаність у державних справах дуже допомогла королеві, коли у 1060 році від серцевого нападу Генріх І Капетинг раптово помер.


Ставши вдовою, Анна не стала регентом при малолітньому принці, бо згідно з законом це міг бути тільки найближчий родич чоловічої статі. Ця честь випала на долю графа Болдуїна Фландрського, але Анна залишилась поряд з сином Філіпом і підписувала деякі документи разом з ним.
[[Файл:Анна Ярославна 1.jpg|200px|left|thumb|Пам’ятник Анні в Санлісі (біля Парижа)]] Ставши вдовою, Анна не стала регентом при малолітньому принці, бо згідно з законом це міг бути тільки найближчий родич чоловічої статі. Ця честь випала на долю графа Болдуїна Фландрського, але Анна залишилась поряд з сином Філіпом і підписувала деякі документи разом з ним.
 


Все йшло своєю тихою ходою, поки в життя тридцятирічної королеви не прийшло кохання. Симпатія, яка зародилась ще за життя короля, переросла у велике кохання. Рауль VI, граф Валуа, який був опонентом Генріха І, та якого називали «дияволом», був до нестями закоханий в київську красуню. Не дивлячись на власне одруження у 1062 році, граф викрадає Анну і таємно вінчається з нею.
Все йшло своєю тихою ходою, поки в життя тридцятирічної королеви не прийшло кохання. Симпатія, яка зародилась ще за життя короля, переросла у велике кохання. Рауль VI, граф Валуа, який був опонентом Генріха І, та якого називали «дияволом», був до нестями закоханий в київську красуню. Не дивлячись на власне одруження у 1062 році, граф викрадає Анну і таємно вінчається з нею.
Рядок 32: Рядок 42:


==Цікаві факти==
==Цікаві факти==
Ця жінка здійснила революцію у чужій собі країні. У XI столітті саме вона навчила французький двір читати та писати, подарувала французам лазню та змусила під час трапез користуватися столовими приладами. Анна будувала монастирі, листувалася із самим Папою Римським. Віддану колись у чужу їй Францію французи любили її й називали рудою Агнесс.


*У Києві Анна займалась переписуванням книжок для бібліотеки.
*У Києві Анна займалась переписуванням книжок для бібліотеки.
Рядок 39: Рядок 50:
*Під першим пам’ятником королеві у місті Санліс був напис «Анна руська, королева Франції». У вересні 1996 року напис було змінено на «Анна київська, королева Франції».
*Під першим пам’ятником королеві у місті Санліс був напис «Анна руська, королева Франції». У вересні 1996 року напис було змінено на «Анна київська, королева Франції».
*Мало хто знає, але у Анни та Генріха окрім синів була і дочка, звали її Едігна. У 1074 році її старший брат і король Філіп І вирішив видати її заміж. Дівчина була проти цього і втекла з Парижа. Вона знайшла прихисток у баварському містечку Пух. Там вона прожила все своє життя, навчала дітей та лікувала хворих. За ці добрі справи у 1600 році католицька церква проголосила її Едігною блаженною. Святі мощі онуки Ярослава Мудрого знаходяться у церкві-каплиці містечка Пух, за 30 км від Мюнхена. Люди і досі приходять до неї, просять допомоги та сил у боротьбі з хворобами.
*Мало хто знає, але у Анни та Генріха окрім синів була і дочка, звали її Едігна. У 1074 році її старший брат і король Філіп І вирішив видати її заміж. Дівчина була проти цього і втекла з Парижа. Вона знайшла прихисток у баварському містечку Пух. Там вона прожила все своє життя, навчала дітей та лікувала хворих. За ці добрі справи у 1600 році католицька церква проголосила її Едігною блаженною. Святі мощі онуки Ярослава Мудрого знаходяться у церкві-каплиці містечка Пух, за 30 км від Мюнхена. Люди і досі приходять до неї, просять допомоги та сил у боротьбі з хворобами.
*Через тисячоліття вона врятувала від загибелі Храм Святої Софії, колись встановлений її батьком Ярославом Мудрим. У 30-ті роки ХХ століття Сталін наказав знести цей Храм – символ Київської Русі, щоб на його місці побудувати велику площу. Ні історики, ні архітектори не змогли вплинути на його рішення не робити цього. Тоді в справу втручається консул Франції і просить товариша Сталіна не зносити улюблений Собор, збудований батьком їхньої Королеви Анни Ярославни. Це зупиняє Тирана. Інакше був би неминучий дипломатичний конфлікт.
*Від Анни Ярославни свій рід ведуть 11 королів династії Капетов, 13 із династії Валуа, 7 із династії Бурбонів. А її останній нащадок, король Людовик Філіп Орлеанський, правив країною до Французької Революції. Є ще один відомий нащадок великої королеви, Карл VII. Саме його, як було сказано небесними голосами, Жанні Дарк захищати та підняти військо проти англійців за порятунок Франції.


==Джерела==
==Джерела==
1.[https://myukraine.org.ua/anna-yaroslavna/Анна Ярославна Моя Україна]
1.[https://myukraine.org.ua/anna-yaroslavna/ Анна Ярославна / Моя Україна]