Ступка Богдан Сильвестрович

Ступка Богдан Сильвестрович
український актор театру і кіно, Герой України

Біографія

Богдан Ступка народився 27 серпня 1941 року у селищі Куликів на Львівщині (тепер Львівський район на Львівщині), яке на той час перебувало під німецькою окупацією і входило до складу дистрикту Галичина Генерал-губернаторства. У 1948 році, коли Богдану було 7 років, сім'я переїхала до Львова.

До сцени його привчили родичі: батько Сильвест Дмитрович співав у хорі Львівського оперного театру, мамин старший брат був там же солістом, а тітка — головним концертмейстером. За кулісами театру Богдан Ступка побачив і почув багатьох видатних співаків повоєнного часу, зокрема Івана Козловського та Сергія Лемешева.

Проте, як згадує Ступка, вперше бажання виступати з великої сцени з'явилось в нього не в театрі, а під час новорічного концерту в школі, де він в 10 років зіграв Діда Мороза. Актор зізнався, що від тої миті в нього залишились теплі почуття. «Напевно, сподобалось лицедіяти», - пригадує Ступка.

В 14 років дебютував на сцені в п'єсі «Дні Турбіних» - брав участь в масовці, куди Богдана прилаштував батько. По переїзді сім'ї Ступки до Львова, Богдан вступив до 37-ї школи міста Львова, тоді у СШ № 4 (тепер Львівська лінгвістична гімназія), а з восьмого класу і до випуску вчився у 28-й середній школі. Школу він закінчив у Львові.

На батьківщині Ступку пам’ятають як сина оперного співака Сильвестра Дмитровича та активістки місцевої “Просвіти” Марії Григорівни. Згадують про актора із любов’ю та пошаною. Кажуть, на домашньому обійсті актор ставав “рядовим куликівцем”: святкував свій день народження, що збігався з маминим, зустрічався з рідними, допомагав господарювати. Двоюрідна сестра Богдана Сильвестровича Надія Дика пригадує: в рідному селищі актор бував щороку, а перед сімдесятиріччям провідати братів і сестер приїхав з усією сім’єю. «Після смерті Марії Григорівни, мами Богдана Сильвестровича, здебільшого ми у Київ їздили — Бодьо вічно на зйомках пропадав. Дуже тяжко працював, але завжди приїздив на церковний празник — Успіння святої Богородиці. Про те, що Бодьо в тяжкому стані, дізналась від журналіста з Москви. Не могла дотелефонуватись цілий день, і дружина Лариса слухавки не брала, а журналіст приїхав до мене, мовляв, розкажіть щось про Богдана, бо ви вже його не побачите. Так боляче стало, розплакалась. Дуже рано згорів наш Богдан… Такий був життєлюбивий – брав від життя усе, і віддавав усе», — згадує пані Надя. Особливі стосунки у Богдана були з матір’ю, для актора це була перша порадниця та наставниця. «Тітка Марія ходила на його вистави і постійно робила невеличкі зауваження, — каже пані Надя. — Якось сказала не тримати руки в кишенях на сцені, то він з того часу й не тримав. Матір страшенно любив. Бувало, приїде з дружиною та сином, сидять за столом, а Марія Григорівна все повчає… то тільки й чути було від нього: «Так, мамо». Потім міг зробити по-своєму, але заперечити матері – ніколи». Згадує двоюрідна сестра, що матір довго намагалась відмовити сина від акторської кар’єри, на прикладі чоловіка розуміла, що робота в театрі непроста. «Марія Григорівна все переживала за Богдана, коли він на зйомках — багато хворів через роботу. Казала мені, Бодьо знову на зйомках застудився або з коня впав, потовкся. Не хотіла мати, щоб син обрав таку професію. Батько Богдана заробляв у Оперному театрі 80 рублів — на ті копійки й жила уся сім’я, бо Марія Григорівна не працювала. Хотіла, щоб Богдан став лікарем, але він провалив іспити і був з того дуже радий. З дитинства Бодьо був зачарований театром — дядько Сильвестр брав його на усі вистави, і Богдан таки домігся свого, вступив на театральне відділення».

Богдан хотів вступити на хімічний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка, але іспити склав невдало. Потому влаштувався в обсерваторію, працював певний час у Баку, вступив на заочне відділення філологічного факультету Львівського державного університету імені Івана Франка.

Ступка в молодості

1 травня 1961 року Ступка закінчив акторську студію при Львівському академічному драматичному театрі імені Марії Заньковецької і до 1978 року працював у цьому театрі. У театрі Заньковецької Ступка провів 17 років. Його творчим наставником був режисер та педагог Сергій Данченко, який 1978 року очолив Київський академічний драматичний театр імені Івана Франка. Того ж року на запрошення свого наставника Б. Ступка перейшов до цього театру. Загалом за цей театральний період свого життя, Ступка втілив понад 50 різнопланових ролей, був і Королем Ліром із однойменної вистави за Шекспіром, і Миколою Задорожним із “Украденого щастя”, і навіть царем Едіпом. 1984 року він закінчив заочне відділення театрознавчого факультету Київського державного інституту театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого.

2001 року після смерті Сергія Данченка Богдан Ступка очолив Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка. Його син Остап грав провідні ролі в театрі під керівництвом батька. Одним із ключових епізодів того часу для театру стали гастролі у США з виставою “Тев’є-Тевель” за п'єсою Григорія Горіна “Поминальна молитва” (за мотивами творів Шолом-Алейхема).

Колеги згадують, що молодим у театрі Ступка був досить конфліктним. Але сам Богдан Сильвестрович згадував, що на його життєвому шляху траплялися різні люди.

Хата, де народився Богдан Ступка

"Я вчився у них, хоч вони того не знали. І я в них вчився прощати", — розповідав актор

.

За свою кар'єру актор зіграв понад 100 ролей у кіно.

Працював із кінорежисерами Отаром Іоселіані, Кшиштофом Зануссі, Єжи Гофманом, Режисом Варньє, Юрієм Іллєнком, Кірою Муратовою, Сергієм Бондарчуком, Володимиром Бортком, Павлом Чухраєм, Дмитром Месхієвим.

Дебют у кіно — у фільмі Юрія Іллєнка «Білий птах з чорною ознакою» (1971), роль Ореста Дзвонаря.

У переліку ролей Б. Ступки багато історичних постатей: гетьмани Іван Брюховецький («Чорна рада»), Іван Мазепа («Молитва за гетьмана Мазепу»), Богдан Хмельницький («Вогнем і мечем»), а також Чингісхан («Таємниця Чингісхана»), Олександр Керенський («Червоні дзвони»), Борис Годунов («Кремлівські таємниці»), Остап Вишня («Із житія Остапа Вишні»).

2006 року на екрани вийшла стрічка Тиграна Кеосаяна «Заєць над безоднею» (Росія), де Ступка зіграв генсека Бежнєва (натяк на Брежнєва). Знявся у російському комедійному детективі Романа Качанова «Взяти Тарантіну» (тут його партнеркою по фільму була Людмила Гурченко). 2007 року виконав головну роль у неоднозначно сприйнятому фільмі Володимира Бортка «Тарас Бульба» (Росія; прем'єра — 2009). Був президентом Київського міжнародного кінофестивалю «Молодість», Бердянського міжнародного кінофестивалю «Бригантина» та Київського міжнародного кінофестивалю. З 2001 року і до останніх днів він був художнім керівником Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка в Києві. Також був художнім керівником акторського курсу в КНУТКіТ ім. І. К. Карпенка-Карого (2006-2010). Крім радянських та українських фільмів, Ступка знімався і в польських режисерів – У фільмі Кшиштофа Зануссі “Серце на долоні”, “Вогнем і мечем” Єжи Гофмана, де зіграв Богдана Хмельницького.

За головну роль у фільмі "Серце на долоні" Ступка у 2008 році отримав нагороду Римського міжнародного кінофестивалю і під час вручення відзнаки актор сказав: "Мрією мого життя було, щоб українська культура стала відома в цілому світі. Мрії повинні збуватися, і я щасливий, що маю можливість сприяти цьому".

За словами Богдана Ступки, мав бажання померти в один день зі своєю матір'ю Марією Ступкою, яка пішла з життя в ніч з 23 на 24 липня 2007 року. Проте, смерть наступила о 6:45 22 липня 2012 року в лікарні «Феофанія» після тривалої хвороби на сімдесят першому році життя. За повідомленням Остапа Ступки, причиною смерті став серцевий напад на тлі задавненого раку кісток. Церемонія прощання з актором відбулась 24 липня у театрі імені Івана Франка. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52а).

Освіта

• В 1961 році закінчив акторську студію при Львівському академічному драматичному театрі імені Марії Заньковецької.

• 1984 року він закінчив заочне відділення театрознавчого факультету Київського державного інституту театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого

Сім'я

Батьком Богдана Ступки був Сильвестр Дмитрович Ступка, а матір'ю - Марія Григорівна Ступка. Богдан мав брата Сильвестра.

Богдан Ступка був одружений з Ларисою Ступкою, випускницею Бакинського хореографічного училища.

Син Остап та онук Дмитро також обрали акторську професію.

Звання, відзнаки, нагороди

Богдан Ступка був удостоєний багатьох нагород та відзнак протягом своєї видатної кар'єри актора. Серед них – звання Герой України, Народний артист СРСР, Народний артист УРСР, лауреат Шевченківської премії, ордени князя Ярослава Мудрого та орден "За заслуги" різних ступенів, а також орден "За заслуги перед Польщею". Він також був лауреатом Державної премії СРСР та Державної премії України імені Олександра Довженка.

Цікаві факти

• Ступка народився в один день зі своєю матір’ю – 27 серпня. Мріяв померти з нею також в один день – 23 липня, проте не дожив всього лиш добу.

• Акторської майстерності Ступка навчався у Бориса Тягна, а той, у свою чергу, – в геніального українського драматурга Леся Курбаса.

• Богдан Сильвестрович міг стати лікарем. Проте втратив таке бажання, коли побачив травмованого двоюрідного брата, у якого була вся закривавлена спина. Ступка навіть поступав на хімічний факультет у Львівську Політехніку, проте не склав іспитів.

• Був одружений на Ларисі Степанівні Ступці, яка була відомою балериною. На початку свого шлюбу Ступка подавав заяву на розлучення, проте в останній момент відмовився. Відтак, прожив з дружиною аж 45 років.

• Під час виконання ролі Майстра в спектаклях «Майстер і Маргарита» з актором завжди траплялись містичні речі – то прожектор впаде, то ліжко зламається. Через те, а також через застереження матері Ступка пізніше відмовився грати цього персонажа.

• Улюблений фільм Ступки – «Room at the top» («Шлях наверх»). Він не втомлювався передивлятись його десятки разів.

• Актор знявся рівно у 100 фільмах.

• Свою технологію роботи над роллю Богдан Ступка тримав у секреті. Казав, що публіка дізнається це після його смерті, адже він «усе записав».

• Протягом 1999–2001 років був міністром культури і мистецтв України в уряді Віктора Ющенка, або, як він сам називав свою не дуже довгу роботу на цій посаді – “міністром оборони культури”.

Джерела

1. Богдан Ступка цікаві факти /Довідка

2. "Маєш свій талант використати для людей". Правила життя від Богдана Ступки /Суспільне. Люди

3. Ступка Богдан Сильвестрович. Український та радянський актор театру і кіно /Лівий берег

4. Маловідомі факти про Богдана Ступку / Фото. Львів