Тимошенко Юлія Володимирівна: відмінності між версіями

← Попереднє редагування Наступне редагування →

@@ Рядок 47: / Рядок 47: @@
 Після перемоги опозиційного кандидата у лютому 2005-го очолює перший "помаранчевий уряд". Через сім місяців позбавляється посади Прем'єр-міністра. Однією з основних причин є напружені стосунки з людьми з близького оточення президента. Одночасно з відставкою Ю.Тимошенко отримує звання "Людина року Центрально-Східної Європи" на Економічному форумі у Криниці Гурській (Польща).
+{{Довідка|
+Зміст = У 2005 році американський журнал Forbes опубліковував список найвпливовіших жінок світу. У першу десятку під третім номером увійшла Прем'єр-Міністр України та одна з лідерів "помаранчевої" революції Юлія Тимошенко.}}
+У березні 2006-го БЮТ на виборах до Верховної Ради отримав 129 депутатських мандатів із 450 (друге місце після Партії регіонів). Юлія Тимошенко (членкиня комітету з питань правової політики) розраховувала на створення демократичної ("помаранчевої") більшості в парламенті та повторного набуття посту Прем'єр-міністра. Проте переговори БЮТ із "Нашою Україною" та СПУ зайшли в глухий кут, коаліція цих сил не відбулася. Тимошенко практично одразу стала формальним та неформальним лідером парламентської опозиції. Чи не з самого початку роботи Верховної Ради V скликання заявила про необхідність провести дострокові вибори, оскільки перехід соціалістів до коаліції з "регіоналами" та комуністами обдурив очікування більшої частини виборців. Невипадково навесні 2007 року Юлія Тимошенко активно підтримала ініціативу Віктора Ющенка щодо дострокового розпуску парламенту.
+вересня 2007 року на дострокових виборах Блок Юлії Тимошенко перевершив результат 2006 року, взявши 156 мандатів (на 27 більше). 29 листопада БЮТ та пропрезидентський блок "Наша Україна - Народна самооборона" (попри протидію кількох його членів), як і обіцяли виборцям, уклали угоду про створення демократичної коаліції. Після чого було ухвалено рішення про висування на посаду спікера парламенту "нунсівця" [[Яценюк Арсеній Петрович|Арсенія Яценюка]], а на пост Прем'єра - Юлії Тимошенко. Під час голосування за кандидатуру Тимошенко з другої спроби було набрано необхідний мінімум 226 голосів.