Бурлюк Давид Давидович: відмінності між версіями
Colonel (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Colonel (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
| Рядок 62: | Рядок 62: | ||
Давид Бурлюк був співавтором поетичних збірок «Садок судей», «Пощечина общественному вкусу», «Дохлая Луна», «Требник Троих», «Рыкающий Парнас», «Молоко кобылиц». | Давид Бурлюк був співавтором поетичних збірок «Садок судей», «Пощечина общественному вкусу», «Дохлая Луна», «Требник Троих», «Рыкающий Парнас», «Молоко кобылиц». | ||
У 1913-1914 роках Бурлюк організував турне футуристів, під час якого, зокрема, сам читав і лекції, і вірші. Після закінчення поїздок-виступів став редактором «Першого футуристичного журналу». | У 1913-1914 роках Бурлюк організував турне футуристів, під час якого, зокрема, сам читав і лекції, і вірші. Після закінчення поїздок-виступів став редактором «Першого футуристичного журналу». | ||
| Рядок 84: | Рядок 85: | ||
Звідти у 1922 році поїхав у Штати, де й мешкав до кінця життя. До СРСР за весь цей час навідався лише двічі. Хоч і, перебуваючи у США, лишався членом різних товариств. | Звідти у 1922 році поїхав у Штати, де й мешкав до кінця життя. До СРСР за весь цей час навідався лише двічі. Хоч і, перебуваючи у США, лишався членом різних товариств. | ||
У Сполучених Штатах епатажному українцю нудно не було. Робота продовжувала кипіти – картини, вірші, публіцистика, відкриття свого видавництва, виставки, мемуари, випуск власного журналу Color and Rhyme («Колір та ритм»), відкриття галереї, захоплення фотографією. | У Сполучених Штатах епатажному українцю нудно не було. Робота продовжувала кипіти – картини, вірші, публіцистика, відкриття свого видавництва, виставки, мемуари, випуск власного журналу Color and Rhyme («Колір та ритм»), відкриття галереї, захоплення фотографією. | ||
| Рядок 100: | Рядок 102: | ||
І лише у 1998 році у Києві відбулася виставка творів Бурлюка з українських зібрань. Збереглося в Україні лише 35 робіт, принаймні стільки вдалося зібрати. | І лише у 1998 році у Києві відбулася виставка творів Бурлюка з українських зібрань. Збереглося в Україні лише 35 робіт, принаймні стільки вдалося зібрати. | ||
1997 року у журналі «Всесвіт» була опублікована в українському перекладі повість «Ошіма» Давида Бурлюка. | 1997 року у журналі «Всесвіт» була опублікована в українському перекладі повість «Ошіма» Давида Бурлюка. | ||
| Рядок 116: | Рядок 119: | ||
Походить із козацького роду. У селі Рябушки недалеко від міста Лебедина народився Парфентій Бурлюк, до родовідної лінії якого належить Давид Бурлюк. Батько художника - Давид Федорович Бурлюк (1856—1915) одружився у 1881 році з Людмилою Йосипівною Міхневич (пр. 1861—1924) у м.Ромни (нині райцентр Сумської області). Предки Давида по материнській лінії були інтелігентами-просвітителями та шкільними вчителями, а по батьківській – українськими козаками, спадкоємцями запорожців. За рік на хуторі Семиротівщина Лебединського повіту Харківської губернії на світ з'явився первісток, названий також Давидом. | Походить із козацького роду. У селі Рябушки недалеко від міста Лебедина народився Парфентій Бурлюк, до родовідної лінії якого належить Давид Бурлюк. Батько художника - Давид Федорович Бурлюк (1856—1915) одружився у 1881 році з Людмилою Йосипівною Міхневич (пр. 1861—1924) у м.Ромни (нині райцентр Сумської області). Предки Давида по материнській лінії були інтелігентами-просвітителями та шкільними вчителями, а по батьківській – українськими козаками, спадкоємцями запорожців. За рік на хуторі Семиротівщина Лебединського повіту Харківської губернії на світ з'явився первісток, названий також Давидом. | ||
Сім'я була багатодітною, і коштів на її утримання постійно не вистачало, тому коли батько Бурлюка отримав пропозицію стати керуючим графського маєтку на Херсонщині, це стало для Бурлюків щасливою нагодою. Вони оселилися на лівому березі Дніпра біля села Чернанка – між Олешками та Новою Каховкою. Тут Давид із братами займався розкопками скіфських курганів, що, на думку критиків, і вплинуло на його творчу манеру: його захоплювали та надихали форми скіфських артефактів, які здавались йому простими та вигадливими одночасно. Згодом на честь культури стародавніх кочівників було названо організоване ним співтовариство художників-футуристів "Гілея" – так Геродот іменував у своїх працях лісовий масив Скіфії. <ref>[https://www.obozrevatel.com/ukr/novosti-obschestvo/ukrainets-kozatskogo-rodu-david-burlyuk-znamenitij-hudozhnik-futurist-genij-epatazhu-ta-amerikanskij-van-gog.htm | Сім'я була багатодітною, і коштів на її утримання постійно не вистачало, тому коли батько Бурлюка отримав пропозицію стати керуючим графського маєтку на Херсонщині, це стало для Бурлюків щасливою нагодою. Вони оселилися на лівому березі Дніпра біля села Чернанка – між Олешками та Новою Каховкою. Тут Давид із братами займався розкопками скіфських курганів, що, на думку критиків, і вплинуло на його творчу манеру: його захоплювали та надихали форми скіфських артефактів, які здавались йому простими та вигадливими одночасно. Згодом на честь культури стародавніх кочівників було названо організоване ним співтовариство художників-футуристів "Гілея" – так Геродот іменував у своїх працях лісовий масив Скіфії. <ref>[https://www.obozrevatel.com/ukr/novosti-obschestvo/ukrainets-kozatskogo-rodu-david-burlyuk-znamenitij-hudozhnik-futurist-genij-epatazhu-ta-amerikanskij-van-gog.htm "Українець козацького роду" Давид Бурлюк: знаменитий художник-футурист, геній епатажу та "американський Ван Гог"]</ref> | ||
[[Файл:Бурлюк, родина.png|left|300px|thumb|Давид, Маріанна та Людмила Бурлюк. Прага, 1962https://artukraine.com.ua/]] | [[Файл:Бурлюк, родина.png|left|300px|thumb|Давид, Маріанна та Людмила Бурлюк. Прага, 1962https://artukraine.com.ua/]] | ||