Кучма, Леонід Данилович: відмінності між версіями
Colonel (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Colonel (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{ { Персона | {{ Персона | ||
| | | | ||
ПІБ = Кучма Леонід Данилович | ПІБ = Кучма Леонід Данилович | ||
| Рядок 7: | Рядок 7: | ||
Дані = Президент України (1994 -2005рр. ) | Дані = Президент України (1994 -2005рр. ) | ||
} } | }} | ||
[[Category:Персони]] [[Category:Політики]][[Category:Президенти]] [[Category:Прем'єр-міністрі]][[Category:Куми]] [[Category:Політичні вбивства]] [[Category:Леви]] | [[Category:Персони]] [[Category:Політики]][[Category:Президенти]] [[Category:Прем'єр-міністрі]][[Category:Куми]] [[Category:Політичні вбивства]] [[Category:Леви]] | ||
Версія за 23:22, 8 вересня 2013
| {{{ФИО}}} | |
|---|---|
 | |
Другий Президент України
Біографія
Народився 9 серпня 1938 року в селі Чайкине Чернігівської області. Батько - Данило Прокопович, загинув на фронті в 1944 році. Мати - Параска Трохимівна, колгоспниця.
- У 1960 році Л.Кучма закінчив Дніпропетровський державний університет ( фізико -технічний факультет за спеціальністю "інженер- механік у галузі ракетної техніки" ) . Професор , кандидат технічних наук , автор винаходів і науково-технічних робіт, почесний доктор кількох зарубіжних вузів, дійсний член ряду академій наук .
- 1960-1982 рр.. - Інженер, старший інженер, провідний конструктор , помічник головного конструктора, технічний керівник випробувань ракетно - космічних комплексів космодрому Байконур.
- 1975-1981 рр.. - Секретар партійного комітету Конструкторського бюро "Південне".
- 1981-1982 рр.. - Секретар парткому Виробничого об'єднання "Південний машинобудівний завод" ( Дніпропетровськ).
- 1982-1986 рр.. - Перший заступник генерального конструктора КБ "Південне".
- 1986-1992 рр.. - Генеральний директор ВО "Південний машинобудівний завод" (один з найбільших у світі заводів з виробництва бойової та ракетно-космічної техніки , а також продукції цивільного призначення).
- 1990-1992 рр.. - Депутат Верховної Ради I скликання, член Комісії з питань оборони і державної безпеки.
- 1992-1993 рр.. - Прем'єр -міністр України, член Ради національної безпеки. У вересні 1993 - го подав у відставку.
- 1993-1994 рр.. - Президент Українського Союзу промисловців і підприємців.
- Березень-серпень 1994 го - народний депутат України II скликання, член міжрегіональної депутатської групи.
- У липні 1994 року обраний Президентом України . Змінив на вищому державному посту Леоніда Кравчука.
- 1994-1996 рр.. - Співголова Конституційної комісії.
- У листопаді 1999 - го Кучма повторно обраний на пост Президента України .
Після відходу з великої політики очолює благодійну організацію " Президентський фонд Леоніда Кучми" Україна " . Помилка цитування: Відсутній тег </ref> за наявності тегу <ref> та Катерина Пінчук , народилася 4 червня 2003 року.
- Зять, Віктор Пінчук, відомий олігарх, мільярдер
- екс - зять, Ігор Франчук , голова наглядової ради АТ Центр паливно-енергетичних ресурсів
- Брат Олександр Данилович Кучма (1928 - 1984), шахтар, помер від раку легенів
- Племінник, Кучма Володимир Олександрович , бізнесмен. Помилка цитування: Відсутній тег
</ref>за наявності тегу<ref>
Деякі експерти вважають, що результатом кримінальної справи буде виправдання Кучми або за реабілітуючими ознаками (якщо складу злочину не знайдуть ), або за нереабілітуючими (якщо просто провину не доведуть ). Вони вважають, що саме виправдання екс-президента і служить метою порушення проти нього справи.[1]
Найбільш популярними серед більшості експертів стали три версії відкриття кримінальної справи. Так, 33 експерта пов'язують це зі спробою нормалізувати відносини із Заходом і довести , що правосуддя не є вибірковим в Україні. 27 експертів вважають відкриття кримінальної справи спробою відвернути увагу суспільства від соціальної ситуації, яка постійно погіршується. Версію тиску на зятя екс-президента українського бізнесмена Віктора Пінчука для перерозподілу його бізнесу і впливу на медіа-ресурси підтримали 24 експерта. Експерти : Кучму не покарають ]</ref>
29 серпня 2011 екс-глава Департаменту зовнішнього спостереження МВС України Олексій Пукач , звинувачений у вбивстві журналіста Георгія Гонгадзе , частково визнав свою провину в скоєних злочинах. Пукач визнав, що власноруч вбив Гонгадзе, водночас стверджуючи, що зовнішнє спостереження за журналістом було законним.
Разом з тим Пукач не визнає своєї провини у знищенні документів зовнішнього спостереження за Гонгадзе в 2003 році. Каже, що він документи не знищував, а це робили його підлеглі, коли він був у відпустці [2]
За словами Пукача, замовниками вбивства Гонгадзе були другий президент України Леонід Кучма, екс-глава МВС [ [ Кравченко, Юрій Федорович | Юрій Кравченко ]], нинішній глава Верховної Ради Володимир Литвин , а також колишній перший заступник голови МВС Микола Джига .
На суді Пукач вирішив звинуватити і самого вбитого ним журналіста. Колишній міліціонер заявив, що починаючи з 1997 року, Гонгадзе, а також нинішній редактор Української правди [ [ Притула, Олена | Олена Притула ] ] і [ [ Подільський Олексій | Олексій Подільський ]] готували державний переворот. На думку Пукача, вбивши Гонгадзе, він урятував Україну Помилка цитування: Відсутній тег </ref> за наявності тегу <ref>
Звання, чини, нагороди
Нагороди. Орден Трудового Червоного Прапора (1976). Лауреат Ленінської премії (1981). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1993). Вища державна нагорода Республіки Молдова "Орден Республіки " (2003). Почесний знак Співдружності Незалежних Держав ( 2004) та ін.
Мемуари
Кучма - автор книг "Вірю в український народ" (2000) , "Про головне " (2001) , " Україна - не Росія " (2003) , "Своїм шляхом. Роздуми про економічні реформи в Україні " (2004) , "Після Майдану "(2007) , " Кроки становлення національної економіки - 1994-2004 роки " (2008).
Оперативні донесення
((referens}}