Сергій Корольов: відмінності між версіями

← Попереднє редагування Наступне редагування →

@@ Рядок 81: / Рядок 81: @@
 Восени 1937 року до інституту докотилася хвиля політичних репресій. Установа багато в чому постраждала, оскільки користувалася підтримкою Тухачевського. Дуже багато знаменитих конструкторів (А. Н. Туполєв, В. М. М‘ясищев, В. М. Петляков, Р. Л. Бартіні і інші) тоді заарештували і помістили у перетворену на в'язницю будівлю ЦКБ-29. Сергія Корольова заарештували 27 червня 1938 року, звинувативши у приналежності до троцькістської організації і шкідництві на виробництві. 27 вересня 1938 року суд засудив 31-річного Королева до 10-річного терміну з перебуванням у виправно-трудових таборах на Колимі. Талановитий інженер-конструктор зі світовим ім'ям був кинутий до рудників, де разом з тисячами інших в'язнів добував золото. Він постійно писав апеляції з проханнями переглянути справу, за нього боролися депутати Верховної Ради СРСР, знамениті льотчики В. С. Гризодубова і М. М. Громов, і навіть інший невинно репресований вчений, А. Н. Туполєв, який сам перебував за ґратами в стінах Центрального конструкторського бюро, включив ім'я Сергія Павловича в список необхідних йому для роботи співробітників.
-червня 1938 року. Як писав згодом в автобіографії С. П. Корольов, «підставою для цього послужили свідчення директора НДІ, де я працював, на Глушка, Лангемана, Клейменова та інших осіб. Восени того ж року я був засуджений Вищою колегією Верховного Суду до тюремного ув’язнення на строк 10 років. 1939 року цей вирок було скасовано і Особлива Нарада НКВС винесла рішення засудити мене… на строк 8 років ув’язнення у виправно-трудових таборах».
+Як писав згодом в автобіографії С. П. Корольов, «підставою для цього послужили свідчення директора НДІ, де я працював, на Глушка, Лангемана, Клейменова та інших осіб. Восени того ж року я був засуджений Вищою колегією Верховного Суду до тюремного ув’язнення на строк 10 років. 1939 року цей вирок було скасовано і Особлива Нарада НКВС винесла рішення засудити мене… на строк 8 років ув’язнення у виправно-трудових таборах».
 Після знущань у пересильних в’язницях Корольова етапом відправили на Колиму, де він тачкою возив золотоносний пісок на промивну драгу. Тільки після того, як на Колимі Сергій Павлович втратив всі зуби і набув безліч хвороб, за клопотанням колишніх колег та матері його перевели у беріївську «шарашку», де в’язнями сталінського режиму були найвидатніші вчені та інженери. Переїзд до пересильної в’язниці в Хабаровськ міг закінчитися для Корольова трагічно. Подолавши з великими труднощами 380-кілометровий шлях, Корольов дістався до магаданського порту. Та на пароплав, який відходив «на материк», він не встиг. Це запізнення його і врятувало. Невдовзі прийшла радіограма: судно затонуло в Охотському морі… Доля цього разу була милостивою до Корольова. До осені 1942 року Корольов плідно працював під керівництвом А. М.  Туполєва, а з 1943 року конструктор-в’язень цілком віддав себе головній справі життя – ракетобудуванню і підкоренню космосу.