Сергій Корольов: відмінності між версіями

У серпні 1929 року студент Московського вищого технічного училища Сергій Корольов познайомився з видатним вченим Костянтином Едуардовичем Ціолковським, і ця зустріч означала початок нового етапу в житті майбутнього конструктора. Юнак буквально «захворів» ракетами, реактивними двигунами і всім, що з цим пов'язано. «Костянтин Едуардович вразив тоді своєю вірою в можливість космоплавання, — згадував через багато років Корольов. — Я пішов від нього з однією думкою: будувати ракети і літати на них. Всім сенсом мого життя стало одне — пробитися до зірок». Після закінчення ВНЗ і отримання диплома молодий інженер впритул зайнявся вивченням теорії Ціолковського. Ознайомлення з ідеями вченого почалося з книги «Реактивний аероплан», яку Корольов кілька разів простудіював, як то кажуть, від першої до останньої сторінки. Висновок з прочитаного для Сергія Павловича був чіткий і ясний: «Треба спробувати створити ракету для польоту в заатмосферний простір. Справа складна, насамперед треба створити літак з реактивним двигуном, а прообразом такого літака повинен стати планер на реактивній тязі». Так захоплений планерист перетворився на ще більш відданого своїй справі ракетобудівника, а в його професійний лексикон міцно увійшов термін «ракетоплан».

В цей же час Корольов познайомився з Фрідріхом Артуровичем Цандером — учнем Ціолковського, конструктором ракетних двигунів. Він і запросив молодого інженера співпрацювати з групою вивчення реактивного руху (ГВРР), в якій зібралися ентузіасти-однодумці. З березня 1931 року Корольов поєднував роботу в Центральному аерогідродинамічному інституті (ЦАГІ) з роботою в ГВРР, де очолював технічну раду. Так протягом багатьох років Сергій Павлович працював буквально по 18 годин на добу — повний робочий день у КБ Григоровича (по розробці автопілота), а після основної зміни прямував у ГВРР, де продовжував свої дослідження до глибокої ночі. ГВРР тоді отримувала потужну державну підтримку, оскільки робота в області створення реактивного двигуна велася і в Німеччині, і у США, від яких СРСР, природно, не хотів відставати. ГВРР, яка працювала при ТСОАВІАХІМі, очолював Ф. А. Цандер, до її складу входили найталановитіші молоді вчені і конструктори, яких шукали буквально по всій країні. Однак одним з головних генераторів ідей, а головне, практичним їх натхненником виступав Сергій Корольов. До того ж в ньому тоді прокинувся і проявився на повну силу такий талант організатора, якому тільки можна позаздрити. З ініціативи Сергія Павловича перший експериментальний реактивний двигун ОР-1 (створений Цандером) був встановлений на планер Біч-8. Надалі ТСОАВІАХІМ затвердив проект Цандера-Корольова по розробці нового двигуна ОР-2.