Григорій Сковорода: відмінності між версіями

Помер Григорій Сковорода 9 листопада (29 жовтня за старим стилем) 1794 р. у селі Іванівка (нині – Сковородинівка) Золочівького району Харківської області в домі Андрія Ковалівського.  

Впродовж багатьох років спадщина Г.Сковороди не втрачає своєї актуальності, не перестає привертати увагу численних науковців, громадських діячів, освітян, надалі залишається невичерпним джерелом удосконалення педагогічної теорії і практики у різні періоди розвитку українського суспільства. На етапі соціальних трансформацій в Україні філософські й педагогічні твори Г. Сковороди відкривають у контексті сучасних викликів демократичні, гуманістичні ідеї освіти, навчання й виховання молоді. Високо цінували Г. Сковороду як народного філософа український історик і письменник М. Костомаров, П. Куліш. Іван Франко, один із найбільших знавців давнього письменства, оцінив постать Григорія Сковороди, як «появу вельми помітну в історії розвитку українського народу, вважаючи його «предтечею нової епохи», у творчості якого, хоч і в старій формі, знайшли вираження «нові ідеї європейської філософії й етики».