Стус Василь Семенович: відмінності між версіями

1990 року прокурор УРСР Михайло Потебенько опротестував вирок судової колегії в кримінальних справах Київського обласного суду від 7 вересня 1972 року і вирок судової колегії в кримінальних справах Київського обласного суду від 2 жовтня 1980 року. У тому ж році Постановою Пленуму Верховного Суду УРСР та Ухвалою судової колегії з кримінальних справ Верховного Суду УРСР Василь Стус був посмертно реабілітований. Перепоховання праху поета відбулося на Байковому цвинтарі Києва 19 листопада 1989 року.

Сестра поета і дисидента Василя Стуса розповіла про брата і життя у Донецьку – від Другої світової і до АТО на сході України. Доля Василя Стуса пов’язана із Донбасом. Поет жив і вчився у Донецьку, деякий час працював вчителем у Горлівці. Є сумний збіг і в долі старшої сестри Василя, Марії Стус, яка з родиною переїхала у Донецьк, фактично, «на війну» – у травні 1941 року. Сестра поета виросла, вивчилася, 49 років викладала математику й фізику у Донецьку, вийшла на пенсію. Цього року війна вигнала Марію Семенівну з дому. Нині поетова сестра живе у Києві, допомагає онучці виховувати маленьких правнуків: Андрійка та Меланію.Нині окупанти намагаються «вимити» з Донбасу все, пов’язане зі Стусом і взагалі з проявами людського. Марія Стус розповідає, що навіть Друга світова була не така страшна, як нова війна. Сестра поета порівнює: «Я живу на тій вулиці, де ми жили під час війни. Я не пам’ятаю, щоб у нас хоча б один будинок був зруйнований. А зараз – напроти нас зруйнована будівля, через дорогу також... Колись не так давно чую крик на сусідній вулиці. Виявляється, чоловік був у хаті, хотів вийти на подвір’я, і його вдарило осколком – одразу впав і помер». Невідомо, коли закінчиться війна. Але Марія Стус зберігає оптимізм: «Не знаю, що далі буде і як жити. Якось будемо терпіти. Надіємося на Бога, як кажуть».<ref>[https://vikna.if.ua/news/39877/view Сестра Василя Стуса: Я живу на тій вулиці, де ми жили під час Другої світової війни]</ref>