Решетилова Ольга: відмінності між версіями

Матеріал з ДОСЬЄ
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Немає опису редагування
Немає опису редагування
 
Рядок 28: Рядок 28:


Згодом також працювала у цьому ж університеті головою відділу зв'язків із громадськістю.
Згодом також працювала у цьому ж університеті головою відділу зв'язків із громадськістю.
30 грудня 2024 року Президент Володимир Зеленський підписав указ про призначення Ольги Решетилової (Кобилинської) уповноваженою президента України з питань захисту прав військовослужбовців та членів сімей наших воїнів.


15 жовтня 2025 року Указом Президента України Ольгу Решитилову призначено Військовим омбудсманом
15 жовтня 2025 року Указом Президента України Ольгу Решитилову призначено Військовим омбудсманом
Рядок 46: Рядок 48:


Працювала менеджеркою з проєктів в Українській Гельсінській спілці з прав людини. Крім цього, координує роботу команди Медійної ініціативи за права людини.
Працювала менеджеркою з проєктів в Українській Гельсінській спілці з прав людини. Крім цього, координує роботу команди Медійної ініціативи за права людини.
==Сім'я==
Чоловік - Кобилинський Ігор Володимирович.
Сини - Назарій та Остап.


==Джерела==
==Джерела==

Поточна версія на 18:34, 23 жовтня 2025

Решетилова (Кобилинська) Ольга Олегівна
Військовий омбудсман
https://www.facebook.com/o.reshetylova

Біографія

Ольга Решетилова народилась у Житомирі. Вона здобула освіту у Житомирському обласному педагогічному ліцеї. Пізніше закінчила Національний університет "Острозька академія", де вона вивчала політологію.

Згодом також працювала у цьому ж університеті головою відділу зв'язків із громадськістю.

30 грудня 2024 року Президент Володимир Зеленський підписав указ про призначення Ольги Решетилової (Кобилинської) уповноваженою президента України з питань захисту прав військовослужбовців та членів сімей наших воїнів.

15 жовтня 2025 року Указом Президента України Ольгу Решитилову призначено Військовим омбудсманом

Журналістська діяльність

Ольга Решитилова має багатий досвід роботи у журналістиці. Зокрема працювала редакторкою відділу регіональної мережі в соціально-політичній газеті "День", була спеціальною кореспонденткою російського ліберального ЗМІ Grani.Ru в Україні.

Років 5 працювала редакторкою відділу кореспондентської мережі в газеті «День». Ця робота дала мені можливість зрозуміти Україну та її історію. Позиція головної редакторки Лариси Івшиної була такою, що ми маємо не тільки писати про історію, а й бачити ці історичні місця, тому я багато подорожувала. Можна сказати, що ці 5 років вивчала Україну.[1]

Громадська діяльність

У 2014 році стала співзасновницею одного з найбільших фондів підтримки української армії "Повернись живим", в якому відповідала за координацію роботи фонду з силовими структурами та безпосередньо з силами та засобами антитерористичної операції на сході України.

На початку бойових дій я приєдналася до Віталія Дейнеги, Вікторії Стократюк і Тетяни Ромах, які заснували фонд підтримки армії «Повернись живим». Півтора року свого життя фактично віддала фонду. Багато часу проводила на фронті, крім доблесті наших військових, бачила й нешляхетні речі. Був убитий мій друг, який хотів розібратися з контрабандними потоками. Бачила, як наші підрозділи перестрілювалися між собою за якийсь контрабандний маршрут. Знаю, як знущалися з цивільних чи як волонтери потрапляли під пресинг військових. І взагалі не розуміла, як із цим бути.[1]

У 2015 році залишила фонд і зосередилася на журналістських і громадських розслідуваннях порушень у секторі безпеки.

Працювала менеджеркою з проєктів в Українській Гельсінській спілці з прав людини. Крім цього, координує роботу команди Медійної ініціативи за права людини.

Сім'я

Чоловік - Кобилинський Ігор Володимирович.

Сини - Назарій та Остап.

Джерела