Ярош, Дмитрий Анатольевич
| Ярош Дмитрий Анатольевич | |
|---|---|
 | |
| Председатель Центрального Провода Всеукраинской организации «Тризуб» им. Степана Бандеры | |
Биография
Родился 30 сентября 1971 года в г. Днепродзержинск. В 1988 году окончил СШ № 24 г. Днепродзержинск. Образование высшее: в 2001 году окончил филологический факультет Дрогобычского государственного педагогического университета им. Ивана Франко.
С ноября 1988 включился в национально-освободительную борьбу. Член НРУ с февраля 1989 г., член УГС с июня 1989.
С октября 1989 г. по ноябрь 1991 проходил службу в армии.
В июне 1994 г. стал членом- учредителем «Тризуба» им. С.Бандеры.
Руководил Каменский взводом, Сичеславской областным отрядом, Днепровским куренем, Надднепрянским кошем.
С 1996 по 1999 годы - Председатель Центрального Провода Всеукраинской организации «Тризуб» им. Степана Бандеры.
С августа 1999 по 2002 член Центрального Провода, ответственный за деятельность организационных структур на Приднепровье, куратор внешнеполитического направления деятельности Организации.
С 2002 г. Главный инспектор Всеукраинской организации «Тризуб» им. Степана Бандеры, член Центрального Провода.
С января 2005 г. исполнял обязанности Председателя Центрального Провода.
14 августа 2007 на VI Чрезвычайном Большом Сборе Всеукраинской организации «Тризуб» им. Степана Бандеры утвержден Председателем Центрального Провода.
Семья
Женат, вместе с женой Ольгой воспитывает двух дочерей: Анастасию и Ирину, сына Дмитрия.[1]
Личное дело
Лідер "Правого сектера" народився й живе з дружиною і двома дітьми в Дніпродзержинську. Його мати працювала на вагонобудівному заводі, батько - інженером у газовому цеху місцевого металургійного комбінату. У квітні 1989 року Ярош підняв перший жовто-блакитний прапор на сході України, на Дніпропетровщині. Сформував перші осередки Руху в Дніпродзержинську, Українську студентську спілку. Служив у ракетних військах у Білорусі та під Іркутськом. Там виступив проти ГКЧП, розклеював у частині листівки. Працював вахтовим методом на "Ноябрьскнафтогазе", ремонтувіав електродвигуни, Дніпровському меткомбінаті. . Зорганізував там страйкком. Потім торгував на базарі. "Пряжу возив із Чернігова. Дружина плела дитячі кофточки, а я продавав. Зразу соромно було, а подивився: біля мене полковники відставні стоять, учителі, лікарі. Спілкування доволі інтелектуальне", - розповів він.[2]