Решетилова Ольга

Матеріал з ДОСЬЄ
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Решетилова (Кобилинська) Ольга Олегівна
Військовий омбудсман
https://www.facebook.com/o.reshetylova

Біографія

Ольга Решетилова народилась у Житомирі. Вона здобула освіту у Житомирському обласному педагогічному ліцеї. Пізніше закінчила Національний університет "Острозька академія", де вона вивчала політологію.

Згодом також працювала у цьому ж університеті головою відділу зв'язків із громадськістю.

30 грудня 2024 року Президент Володимир Зеленський підписав указ про призначення Ольги Решетилової (Кобилинської) уповноваженою президента України з питань захисту прав військовослужбовців та членів сімей наших воїнів.

15 жовтня 2025 року Указом Президента України Ольгу Решитилову призначено Військовим омбудсманом

Журналістська діяльність

Ольга Решитилова має багатий досвід роботи у журналістиці. Зокрема працювала редакторкою відділу регіональної мережі в соціально-політичній газеті "День", була спеціальною кореспонденткою російського ліберального ЗМІ Grani.Ru в Україні.

Років 5 працювала редакторкою відділу кореспондентської мережі в газеті «День». Ця робота дала мені можливість зрозуміти Україну та її історію. Позиція головної редакторки Лариси Івшиної була такою, що ми маємо не тільки писати про історію, а й бачити ці історичні місця, тому я багато подорожувала. Можна сказати, що ці 5 років вивчала Україну.[1]

Громадська діяльність

У 2014 році стала співзасновницею одного з найбільших фондів підтримки української армії "Повернись живим", в якому відповідала за координацію роботи фонду з силовими структурами та безпосередньо з силами та засобами антитерористичної операції на сході України.

На початку бойових дій я приєдналася до Віталія Дейнеги, Вікторії Стократюк і Тетяни Ромах, які заснували фонд підтримки армії «Повернись живим». Півтора року свого життя фактично віддала фонду. Багато часу проводила на фронті, крім доблесті наших військових, бачила й нешляхетні речі. Був убитий мій друг, який хотів розібратися з контрабандними потоками. Бачила, як наші підрозділи перестрілювалися між собою за якийсь контрабандний маршрут. Знаю, як знущалися з цивільних чи як волонтери потрапляли під пресинг військових. І взагалі не розуміла, як із цим бути.[1]

У 2015 році залишила фонд і зосередилася на журналістських і громадських розслідуваннях порушень у секторі безпеки.

Працювала менеджеркою з проєктів в Українській Гельсінській спілці з прав людини. Крім цього, координує роботу команди Медійної ініціативи за права людини.

Сім'я

Чоловік - Кобилинський Ігор Володимирович.

Сини - Назарій та Остап.

Джерела