Богомолець Олександр Олександрович

Богомолець Олександр Олександрович

Науковець, громадський діяч

Біографія

Олександр Богомолець - медик (патофізіолог та ендокринолог), фахівець у царині вегетативної нервової системи, проблем довголіття та онкології, організатор науки, політик, академік НАН України.

Богомолець народився 24 травня 1881 року в Києві у Лук'янівській в'язниці, де на той час знаходилися його мати - політична ув'язнена Софія Богомолець, засуджена до 18 років каторги, і батько, Олександр Михайлович, земський лікар, засуджений за участь у революційному русі до заслання в Сибір на 7 років. Тому хлопчик виховувався у родовому маєтку діда до повернення із заслання батька. Мати - Софія Миколаївна отримала вирок— десять років каторги в Забайкаллі. Малий Сашко зміг побачити матір тільки через десять років, коли Олександру Михайловичу Богомольцю нарешті дозволили побачення з Софією. На той момент вона була вже безнадійно хвора на туберкульоз.

Після повернення із Забайкалля Сашко деякий час жив з батьком у Ніжині, початкову освіту отримував удома, з дитинства захоплювався читанням. Протягом року навчався у чоловічій гімназії при Історико-філологічному інституті князя Безбородька (раніше - Гімназія вищих наук, зараз — Ніжинський державний університет ім. Гоголя. За успіхи в навчанні Саша Богомолець був нагороджений похвальним листом і книгою І. Тургенєва «Записки мисливця».

1900 року Олександр Богомолець закінчив із золотою медаллю 1-у Київську гімназію і вступив на юридичний факультет університету Св. Володимира, але того ж року перевівся на медичний факультет. За станом здоров'я у січні 1901 р. він переїздить до Одеси, де продовжує навчання на медичному факультеті Новоросійського університету. Під час навчання на другому курсі університету О.О. Богомолець опублікував першу наукову роботу "До питання про будову і мікрофізіологію бруннерових залоз" (1902).

У лютому 1906 року майбутній учений закінчив університет на "відмінно" і був удостоєний звання лікаря, у січні 1907 року його призначено понадштатним лаборантом на кафедрі загальної патології Новоросійського університету, а з 1910 року - приват-доцентом цієї кафедри.

У травні 1909 року в Імператорській Військово-медичній академії О.О. Богомолець успішно захистив дисертацію на тему: "До питання про мікроскопічну будову і фізіологічне значення надниркових залоз в здоровому і хворому організмі". Одним із опонентів на захисті був великий російський фізіолог академік І.П. Павлов, який дав високу оцінку дослідженню молодого ученого.

У січні 1911 року Богомольця відряджено за кордон на один рік для підготовки до професорського звання. Там він працював у кращих клініках та університетах Франції і Німеччини. Після повернення того ж року його призначено екстраординарним професором кафедри загальної патології і бактеріології медичного факультету Імператорського Миколаївського університету (нині Саратовський університет). Цю посаду він обіймав по 1925 рік.

Саме в Саратові Богомолець зробив найбільший внесок у науку як виданий учений. Там уперше виявилися блискучі організаторські здібності молодого професора. Богомолець створив у Саратовському університеті наукову лабораторію і обладнав її кращим устаткуванням того часу. Частину приладів він привіз із Парижа, частину сконструював сам. Саратовська лабораторія О.О. Богомольця стала провідним центром експериментальної роботи в галузі патологічної фізіології в Росії.

Після студентського дебюту в рідному місті закінчив Новоросійський університет в Одесі. Дисертацію на ступінь доктора медицини з питань експериментальної ендокринології в проблематиці функції надниркових залоз захистив під проводом І.П. Павлова. В 1911 році стажувався в Сорбонні (Франція). В тому ж році був обраний професором й завідувачем кафедри Саратовського університету, де працював біля п’ятнадцяти років, створивши низку сучасних лабораторій та патофізіологічних напрямів. В 1925-1931 рр. завідувач кафедри патологічної фізіології 2-го Московського медичного інституту, водночас засновник й директор Інституту гематології й переливання крові в Москві.

У науковій діяльності Богомолець значну увагу приділяв проблемам імунології, вивченню механізмів клітинного й гуморального імунітету, анафілаксії.

Після Жовтневої революції професор Богомолець став старшим епідеміологом Саратовського губернського відділу охорони здоров'я. У роки громадянської війни він - науковий консультант санітарного управління Південно-західного фронту Червоної армії і санітарного відділу Управління залізниць Поволжя. 1923 року О.О. Богомолець організував першу в країні протималярійну лабораторію, яка ефективно працювала в Саратовському Заволжі.

1921 року О.О. Богомолець підготував і видав у Саратові підручник "Короткий курс патологічної фізіології". У березні 1925 р. він переїздить до Москви, оскільки був обраний професором на кафедрі патологічної фізіології медичного факультету 2-го Московського державного університету.

У Москві Богомолець напише такі фундаментальні наукові праці, як "Криза ендокринології" (1927), "Загадка смерті" (1927), "Введення у вчення про конституції і діатез" (два видання, 1928), "Про вегетативні центри обміну" (1928), "Набряк. Нарис патогенезу" (1928), "Артеріальна гіпертонія. Нарис патогенезу" (1929), видасть значно перероблений і розширений підручник "Патологічна фізіологія" (3-тє видання, 1929).

Одночасно з 1928 по 1931 роки Богомолець - директор Інституту гематології і переливання крові Академії наук. Там під його керівництвом було вперше вирішено завдання надійної консервації крові.

1929 року був обраний академіком АН УРСР, в 1930-1946 рр. – її президент. Олександр Богомолець був організатором й директором провідних медико-біологічних закладів України того часу – Інституту експериментальної біології та патології (1930) й Інституту клінічної фізіології (1934).

1930 року О.О. Богомолець переїздить до Києва, де згодом стає президентом Академії наук Української РСР та директором двох інститутів - Інституту експериментальної біології і патології та Інституту клінічної фізіології Академії наук Української РСР (нині обидва інститути носять ім'я академіка Богомольця). Праці О.О. Богомольця у київський період життя присвячено найважливішим питанням патологічної фізіології, ендокринології, вегетативної нервової системи, вченням про конституції і діатез, онкології, фізіології і патології сполучної тканини та проблемам довголіття.

Значним досягненням ученого став розроблений ним метод дії на сполучну тканину антиретикулярною цитотоксичною сироваткою (АЦС, або сироваткою Богомольця). Окрім того, академік Богомолець розробив теорію, яка пояснює механізм дії переливання крові колоїдокластичним шоком (шок від пошкодження колоїдів). Усю війну успішно застосовувалася його методика консервації крові.

Ним створено потужну школу патофізіологів. Олександр Олександрович Богомолець - автор учення про взаємодію пухлини і організму, яке змінило тогочасні погляди на ріст пухлин.

Як президент Академії наук Української РСР О.О. Богомолець провів величезну роботу із розробки та виконання планів наукових робіт для вирішення завдань індустріалізації країни.

Окрім того, він показав себе як мужня людина. Так, у часи масових репресій на його прохання і під його відповідальність було звільнено з місць позбавлення волі чимало видатних учених. 1932 року О.О. Богомольця обрано академіком Академії наук СРСР, 1929 - академіком академії наук Української РСР, 1939 - академіком Академії наук Білоруської РСР.

На початку війни разом із Академією наук УРСР його було евакуйовано до Уфи, де він зумів провести масову реорганізацію української науки для потреб воєнного часу. Це зумовило не лише вражаючі наукові результати, але й зіграло велику роль у розвитку оборонної промисловості. Згодом учений продовжує дослідження в галузі патофізіології для військової медицини.

Із 1942 року О.О. Богомолець - віце-президент Академії наук СРСР. Він - активний соратник академіка М.М. Бурденка у справі створення Академії медичних наук СРСР, згодом був обраний дійсним членом академії (1944). Цього ж року його обрано почесним академіком Академії наук Грузинської РСР.

За видатні досягнення в галузі охорони здоров'я країни за скрутних умов воєнного часу указом Президії Верховної Ради СРСР від 4 січня 1944 року Олександру Олександровичу Богомольцю присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і Золотої медалі "Серп і молот".

Весною 1944 року учений повернувся до звільненого Києва та очолив роботи з відтворення Академії наук Української РСР і залучення її до відновлення народного господарства.

На академічній сесії 1952 року учення Богомольця було визнано помилковим і таким, що не відповідає генеральній лінії радянської фізіології. Теорію Богомольця про сполучну тканину було визнано псевдонаукою. Після цього засновані ним Інститути експериментальної біології та медицини й клінічної фізіології було закрито, а членів сім'ї академіка почали переслідувати. Проте незабаром після смерті І.В. Сталіна ці рішення було визнано помилковими, погляди О.О. Богомольця знову почали широко застосовувати в нашій країні та за кордоном. Обидва наукові інститути, створені Олександром Олександровичем Богомольцем, було відновлено, вони продовжують роботу і в наш час, стали найбільшими науковими центрами у своїх галузях і отримали широке міжнародне визнання.

У середині жовтня 1943 року в Олександра Богомольця стався розрив плеври і спонтанний пневмоторакс на тлі давнього туберкульозу, яким він заразився ще в дитинстві від матері на каторзі. Ситуація ускладнювалася тим, що Олександр Олександрович, незважаючи на туберкульоз, багато курив.

Повторний пневмоторакс трапився в липні 1946 року на дачі. Спроби друзів і колег зупинити хворобу виявилися безуспішними. 17 липня 1946 академік Олександр Богомолець продиктував останні розпорядження синові, Олегу Олександровичу, а 19 липня о 22 годині 15 хвилин його не стало.

Помер О.О. Богомолець 19 липня 1946 року від туберкульозу, на який хворів у юності. Похований у центрі Києва, у парку в будівлі Інституту клінічної фізіології. Цей парк був посадженим ним і його учнями, біля будинку, де він жив. До місця поховання академіка везли вулицями ще не відновленого після бомбардувань Києва з військовими почестями — на артилерійському лафеті.

Основні наукові роботи О.О. Богомольця присвячені питанням патологічної фізіології, ендокринології, вегетативної нервової системи, онкології, трансфузіології, вченню про конституції, аспектам подовження життя, сформулював й впровадив концепцію, що потенції здоров’я визначаються станом реактивності організму, пов’язаного із функціями нервової системи й сполучної тканини. Створив й розвинув вчення про фізіологічну систему сполучної тканини, застосувавши для її підсилення як фонду санації при низці недуг та патологій винайдену ним антиретикулярну цитотоксичну сироватку (АЦС), що належить до світових відкриттів. Ініціатор й керівник робіт з вивчення механізмів переливання й консервації крові. Найвидатніший організатор науки в Україні.

О.О. Богомолець був тісно пов’язаний з Київським медичним інститутом, очолював в середині тридцятих років державну екзаменаційну комісію у виші, плідно співпрацював із плеядою провідних викладачів КМІ, таких як М.Д. Стражеско, І.М. Іщенко, М.М. Губергриць, Б.М. Маньковський, Є.О. Татаринов, О.П. Кримов, Л.О. Корейша, О.Ю. Мур’є, І.О. Зав’яловим. За ініціативою завідувача кафедри патологічної фізіології НМУ М.М. Зайка (1960-1991) в Київському медичному інституті були засновані щорічні Богомольцівські читання, які вже біля півсторіччя відбуваються у виші.

Освіта

У 1900 році Олександр Богомолець закінчив із золотою медаллю 1-у Київську гімназію.
В цьому ж році ступив на юридичний факультет університету Св. Володимира, але того ж року перевівся на медичний факультет.
У лютому 1906 року закінчив Новоросійський університет в Одесі на "відмінно" (тепер – Одеський національний університет імені І. Мечникова)

Сім'я

Мати - Софія Миколаївна Богомолець (у дівоцтві Присецька). Вона була народницею, через що Олександр народився у Лук'янівській в'язниці в Києві у 1881 році, де вона перебувала в ув'язненні.

Батько - Олександр Михайлович, земський лікар.

Олександр Олександрович Богомолець був другою дитиною. Старший брат - Микола - помер у дитинстві. У Олександра Богомольця був єдиний син - Олег Олександрович Богомолець (1911—1991), продовжувач медичної династії, відомий лікар-терапевт.

Звання, відзнаки, нагороди

Олександр Олександрович Богомолець - заслужений діяч науки РРФСР (1935).
Лауреат Сталінської премії СРСР (1941).
Нагороджений двома орденами Леніна (1941, 1944) та медалями.
Член ЦВК Української РСР і ЦВК СРСР з 1931 по 1937 р.
Депутат Верховної Ради СРСР 1-го і 2-го скликань (з 1938 року).
Видатному ученому встановлено пам'ятник у Києві, відкрито меморіальну дошку. Його ім'ям названо вулиці в Києві та Волгограді.

Наукові ступені

Доктор медичних наук (1909)

Вчені звання

Академік АН Білоруської РСР (1939)
Академік АН СРСР (1932)
Академік НАН України (1929)

Цікаві факти

Народився Олександр 1881 року у Лук’янівській в’язниці в Києві. Саме там його мати чекала свого вироку за те, що була причетна до Південноросійського союзу народовольців. Свого сина вона бачила всього два рази в житті – в день його народження та в день своєї смерті. Малий Сашко виховувався в діда до шести років. Потів його забрав тато, який теж до цього часу відбував покарання за народовольницькі погляди.

Олександр Богомолець з батьком перед поїздкою у заслання до матері

Написав першу наукову роботу «До питання про будову і мікрофізіологію бруннеровых залоз», яка була опублікована в 1902 році.

Окрім значного внеску в фізіологію, ендокринологію та імунологію, Олександр Богомолець став одним з основоположників геронтології — науки про довголіття. Вважав, що людина за своєю природою може жити 125–150 років; старіння, що наступає у 60—70 років - передчасне і зумовлене несприятливими умовами життя та захворюваннями.

Продовжував вчення І. Мєчнікова про механізми гуморального та клітинного імунітету, конституцію сполучної тканини.

Постажувавшись в кращих клініках Франції і Німеччини, він стає професором кафедри загальної патології і бактеріології медичного факультету Імператорського Миколаївського університету. Створює на базі закладу лабораторію, обладнану приладами з Парижу, які він привіз власноруч.

В 1923 році організував першу в країні протималярійну лабораторію. Видає підручник «Короткий курс патологічної фізіології».

В Саратові Олександр Богомолець зробив також свій найважливіший винахід - імунну цитотоксичну антиретикулярну сиворотку, яка прискорювала заживлення ран і активізувала імунну систему людини. «Сиворотка Богомольця» успішно застосовувалася для лікування інфекційних хвороб і переломів.

Олександр Богомолець узяв участь у створенні першого в світі Інституту гематології та переливання крові (нині -Гематологічний науковий центр Росздраву). Там під його керівництвом була розроблена унікальна методика консервації донорської крові, яка й досі застосовується практично без змін. Тоді ж Олександр Богомолець та його учні встановили універсальний донорський характер першої групи крові.

В 1924 році було опубліковано підручник Богомольця «Патологічна фізіологія» в двох частинах. Крім того, по черзі, видається ряд книг: «Криза ендокринології», «Загадка смерті», «Введення до вчення про конституції та діатези», «Про вегетативні центри обміну», «Артеріальна гіпертонія. Нарис патогенезу».

В його честь названо Інститут фізіології НАН України в Києві.

Радянська влада досить прихильно ставилася до Богомольця, хоч він ніколи не був її прислужником. Збереглися дані про те, що 1937 року, дізнавшись про арешти кількох відомих українських учених, академік побував на прийомі у ЦК КП(б)У, після чого заарештованих було випущено. Існує припущення, що Сталін не заважав працювати Богомольцеві тому, що сподівався на винайдення вченим «еліксиру молодості». І коли у 65-річному віці академік Олександр Богомолець, який був найвідомішим радянським геронтологом, помер, вождь нібито розчаровано сказав: «Ти дивись, обдурив усіх».

Джерела

1. Академік О.О.Богомолець / Національний медичний університет імені О.О.Богомольця

2. БОГОМОЛЕЦЬ Олександр Олександрович/Київський національний університет імені Тараса Шевченка

3. /Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського

4. / Олександр Богомолець цікаві факти /Довідка