Гудименко, Юрій Володимирович
| Гудименко Юрій Володимирович |
|---|
 |
| Блогер, телеведучий, публіцист, письменник-сатирик та політичний діяч. Один із засновників партії «Демсокира» |
| https://www.facebook.com/hudymenko |
Юрій Гудименко - блогер, його часто називають топ-порохоботом і згадують роботу в БПП. Себе він назвав першим вершником в Демократична Сокира
Біографія
Юрій Гудименко народився 14 грудня 1987 року в м. Запоріжжя. По закінченню школи №30 поступив до Запорізької державної інженерної академії. Був відрахований у 2005 році, того ж року вступив на історичний факультет Запорізького національного університету, де здобув повну вищу освіту та диплом історика-педагога. Одночасно з навчанням працював механіком нічної зміни.
З 2008 року почав активно займатися політикою та проводити вуличні акції націоналістичного спрямування. Неодноразово затримувався та притягувався до адміністративної відповідальності, зокрема під час маршів на честь дня народження Шухевича та маршу УПА у Запоріжжі у жовтні 2009 року, заборонених судом, але проведених та завершених зіткненнями з прихильниками Партії регіонів і стріляниною. Гудименка, як організатора маршу, затримали разом із вісьмома учасниками подій та засудили до штрафу.
У 2010 році Гудименко був затриманий за обливання фарбою пам'ятника Дзержинському у день встановлення у Запоріжжі пам'ятника Сталіну. Свої дії пояснив політичним протестом. З цього приводу було відкрито кримінальну справу, яку незабаром було припинено. Того ж року 31 грудня було підірвано вибухівкою пам'ятник Сталіну в Запоріжжі. Через кілька годин після цієї події Гудименка затримали у його квартирі але звільнили після 18-годинного допиту.
У 2010 році став членом ВО «Свобода» та заступником керівника Запорізької обласної організації з молодіжних питань, балотувався за списками партії у Запорізьку міськраду. Наступного року вийшов із партії та залишив посаду.
10 січня 2011 року Юрія Гудименко затримали прямо на вулиці та доставили до ізолятора тимчасового тримання, а потім до СІЗО. Загалом перебував в ув'язненні два місяці, після чого був засуджений до двох років позбавлення волі умовно за ч.2 ст. 296 КК України - "Хуліганство". Офіційна причина засудження – обливання фарбою пам'ятника Дзержинському у 2010 році.
Після Революції Гідності за поданням Генерального прокурора України Жовтневий районний суд скасував вирок Гудименка та іншим політв'язням в аналогічних справах.
Під час перебування у СІЗО почав писати нариси, після звільнення опублікував їх у своєму блозі та почав працювати кореспондентом у місцевій газеті «Субота плюс». Через рік став керівником відділу новин на регіональному телеканалі "ТВ-Голд", ще через рік - головним редактором газети "Мрія" та директором підприємства "Мрія-Нова", а після злиття підприємства з медіахолдингом "Глобал Медіа Холдинг" - першим заступником генерального директора.
У період з 2016 до 2017 року очолював агітаційний відділ Запорізької обласної організації партії «Солідарність — Блок Петра Порошенка», був помічником народного депутата Ігоря Артюшенка, колишнього лідера запорізького Євромайдану.
У 2016 році звільнився з холдингу і разом із партнером по бізнесу став співзасновником сайту новин «Форпост». Через рік переїхав до Києва, де співпрацював із сайтами «ТСН», «Фокус», «Петро та Мазепа» та іншими, а також на волонтерських засадах вів щотижневу історичну передачу на військовому радіо «Армія FM».
З 2018 року почав співпрацювати з «5 каналом», де вів блогерську телепередачу «Блогпост» та шоу «Блогпост: Hate Night Show».
Навесні 2018 року разом з декількома іншими блогерами розпочав процес створення політичної партії «Демократичний Сокира», відповідав за публічні акції партії, зокрема, був організатором мітингів за право володіти землею, на підтримку податку на виведений капітал та маршу за право на самозахист ("Марш 11 % ") у Києві. Був організатором кількох антиросійських та антикомуністичних заходів партії, зокрема акції «Безсмертний орк» 9 травня 2018 р. у Києві та пародійних «поминальних» акцій під будівлею посольства РФ після смертей співака Кобзона та колишнього «лідера ДНР» Захарченка.
24 травня 2019 року припинив співпрацю з «5 каналом», у зв'язку з реєстрацією політичної партії «Демсокира».
Обрані цитати
- В публичной сфере я всегда стараюсь общаться на украинском. До момента, когда речь не дойдет до чего-то, что меня бесит. После этого перехожу на русский — не могу ругаться на украинском, еще не научился. [1]
- Гудыменко, Нойнец, [Игорь] Щедрин (наразі голова партії), [Антон] Швец (член політтради, відповідає за фінансові питання), [Виктор] Трегубов (член політради, відповідає за ідеологію). На эти 500 баксов основали политическую партию, которая сейчас называется «Демократична Сокира». И начали качать именно эту повестку: право на оружие, легализация медканнабиса, секс-работы, азартных игр. Это либеральная повестка, а есть еще правая.[1]
- О Зеленском. Он человек не на своем месте. Я не ненавидел его, когда он был комиком, потому что мне пофиг. Я это не смотрю, кто-то смотрит? Супер. Теперь он президент моей страны, я в ней, блин, живу. Он гарант Конституции. Он приходит на прессуху, куда его притащили Аваков и [Руслан] Рябошапка, и говорит: «Вот, мы нашли убийцу Шеремета. Вот он».[1]
- Рано или поздно я точно буду у власти и хочу, извините, не обосраться.[1]
- Самый опасный — Ахметов, потому что он понял, как оставаться олигархом и одновременно быть рукопожатным на Западе. Он самый умный. Коломойский — это пират. Это человек не из нашего времени. Он очень опасен, потому что ему пофиг на самом деле, есть Украина или нет. Если ему будет выгодно, чтобы Украины не было, он будет работать в этом направлении. Когда он, за ним Дубинский и другие сволочи начали пропагандировать дефолт и рассказывать, что дефолт — это круто, это о многом говорит, потому что дефолт — это нифига не гуд. Пинчук на третьем месте.[1]