Кульчицька Олена Львівна
| Кульчицька Олена Львівна | |
|---|---|
 | |
| Художник | |
Біографія
Олена Львівна Кульчицька була видатною українською художницею, графіком, педагогом, громадською діячкою.
Олена Львівна народилася 15 вересня 1877 року в місті Брежани, що на Тернопільщині. Рід Кульчицьких гербу Сас походить із села Кульчиці під Самбором. У Кульчицях мали придомок «Смитанка-Ручка».
Дівчинка змалку любила малювати, а батько всіляко сприяв захопленню доні. До того ж чоловік і сам цікавився живописом. Тому по закінченню навчального закладу при монастирі Сакраменток, Олена деякий час ходила на заняття до Львівської художньо-промислової школи. Там дівчина отримала базові знання з мистецтва, вчилась писати аквареллю.
Згодом дівчину віддали до новоствореної приватної школи Станіслава Батовського-Качора. Після – Кульчицька навчалася у Львівській студії художників-реалістів, а поглиблювати свої знання подалася до Відня. За п’ять років Олена опанувала живопис, гравюру, офорт, кераміку, скульптуру, емаль та книжкову ілюстрацію. На випускному іспиті жінка презентувала металеву скриньку, яку оздобила закрутистими візерунками. На жаль, до наших днів вона не збереглася. За цю роботу Кульчицьку на конкурсі Торгово-промислової палати відзначили нагородою. Мисткиня отримала можливість відвідати культурні осередки Європи. Олена побувала в Мюнхені, Парижі, Лондоні, Швейцарії.
Після захисту диплому 1908 р. Олена Кульчицька здобула першу премію конкурсу Торгово-промислової палати Австрії за шкатулку, виконану у техніці емалі. Ця перемога надала їй можливість відвідати музеї і галереї Мюнхена, Парижа і Лондона та деякий час творчо працювати на узбережжі Ла-Маншу. [1]
По поверненню з Європи, Кульчицька жила у Львові, де стала викладачкою малювання при місцевому ліцеї. Невдовзі художниця на персональній виставці презентувала містянам свої роботи. У 1909-му відбувся об’єднаний мистецький салон, на якому були представлені роботи видатних майстрів. Серед них були й картини Олени, які отримали позитивні відгуки митців. На своїх полотнах художниця намагалася передати найяскравіші барви, колорит, красу. Її роботи зачаровували, адже були “залиті” золотим сонячним промінням. Картина “Діти на Леваді” одна з таких. Малярка не оминала пензлем і персонажів, детально прописувала кожен образ.
Зауважимо, що мешкаючи у 1909-1938рр. у Перемишлі, а згодом у Львові (1939-1967), Олена Кульчицька підтримувала приязні стосунки із широким колами української інтелігенції, спілкувалася та листувалася із відомими митцями, громадськими та культурними діячами. Художниця мала дружні взаємини із знаними галицькими фотомайстрами, ініціатори створення Українського фотографічного товариства та його активними членами – Степаном Дмоховським, Юліаном Дорошем, Данилом Фіголем, Ярославом Ковалем. У різний час вони виконали фотопортрети Олени Кульчицької, які після смерті художниці разом із її архівом перейшли у власність НМЛ імені Андрея Шептицького.
У творчому доробку художниці окреме місце посідають портрети сестри Ольги. Попри те, що Кульчицька мала дуже багато знайомих та друзів, сестра залишалася найріднішою людиною. Свою любов Олена перенесла на полотно. У 1909 році вона створила портрет Олі, на якому замріяна молода дівчина, ховається під парасолькою від сонця. У 1912-му Ольга постала на картині в білій сукні.
Також Кульчицька чимало пропрацювала в книжковій графіці. Вона ілюструвала книжки українських письменників, а також журнали, читанки й альманахи. Найяскравішою роботою стало оздоблення твору Івана Франка “Лис Микита”. А ще художниця любила створювати листівки, вона вважала їх найкращим способом популяризації мистецтва.
Килимарство стало ще одним захопленням Олени. Вона розробила понад 80 ескізів малюнків. За цими проєктами ткацька фабрика випустила чимало килимових покриттів. Талановита мисткиня залишила нащадкам розписи на емалі, майоліку та вироби з бронзи.
Із 1938 року Олена Кульчицька працювала у Львівському музеї етнографії. Там художниця створила безліч зразків національного вбрання з різних регіонів і різних часів. Вона настільки досконало знала орнамент кожного краю чи навіть села, що безпомилково розпізнавала по костюму звідки родом її володар. Чимало подорожуючи Україною, мисткиня зібрала цілу колекцію зразків одежі з Лемківщини, Покуття, Гуцульщини й інших етнічних районів нашої країни. На своїх полотнах “Гуцульське весілля”, “Портрет дівчини в українському вбранні”, “Молода у весільному вінку” художниця деталізовано промалювала узори вишивки.
З початком радянської окупації у вересні 1939 р., нова влада вирішила підселити у чотирикімнатну квартиру художниці чужих людей, проте цьому завадив Філарет Колесса, котрий писав листи з проханням не ділити квартиру, оскільки це видатна художниця і має значну збірку творів. Період творчості під час нацистської окупації майже не досліджувався. За таку палку любов до всього національного Олену в 1952-му позбавили професорської практики в Українському поліграфічному інституті імені Івана Федорова, де вона викладала графіку з 1945 року. Але вона не могла залишити своїх студентів, а тому приходила й консультувала їх. Також її завжди запрошували в журі для оцінювання дипломних та курсових проєктів.
Під час другого встановлення радянської влади на території регіону у липні 1944 р., у листуванні з подругами Кульчицька зазначала, що для неї післявоєнний час – це велика трагедія, бо тоді знищували видатних діячів української культури. Вона розуміла, що її можуть депортувати у Сибір, тому намагалась зберегти свої твори. Крушельницька передала у собор святого Юра і просила митрополита Шептицького сховати її роботи на патріотичну тематику. Роботи з циклу «Страсті Христові», були передані у Національний музей. Кульчицька Олена мала змогу, як і багато митців, виїхати за кордон. Проте художниця відмовилася й залишилася у Львові. Вона разом із однодумцями включилася до легального опору сталінському режиму. Допомагала сім’ям, членів яких висилали до Сибіру. Також Кульчицька домагалася звільнення багатьох діячів української культури, фінансувала видавничу справу Союзу визволення України. У 1955 році вона розгорнула цілу кампанію, протестуючи проти закриття Львівського художнього училища (нині Львівський державний коледж декоративного та ужиткового мистецтва імені Івана Труша).
У 1951 р., у 74-ому віці, безпартійну, її було обрано депутатом Верховної ради УРСР, а наступного року позбавлено професорської практики та звинувачено у націоналістичних проявах у мистецтві.
90-річну Олену Кульчицьку відзначити Шевченківською премією. Але вона не отримала нагороду, бо 8 березня 1967 р. померла. На схилі віку художниця, роздумуючи про своє життя у мистецтві, окреслила його як «творче горіння»і повторила за римським поетом Горацієм: «Не цілком помру».
Отримати відзнаку Олена Львівна вже не встигла, адже відійшла у засвіти того ж дня – 8 березня 1967 року. Похована в родинному гробівці на 72 полі Личаківського цвинтаря. Кульчицька була майстринею у багатьох видах мистецтва: олійний живопис, акварель, графіка, книжкова графіка, художнє ткацтво, моделювання одягу, ескізи для кераміки, роботи на емалі та по металу, скульптура.
|
Як згадувала Олена Кульчицька в інтерв’ю для газети “Вільна Україна”, що було опубліковано 08.03.1945 р., важко було здобувати місце серед художників. Особливо важкими були її перші кроки. Однак їй це вдалось, уперше твори Олени Кульчицької були експоновані в 1908 р. на виставці у Львові. Окрім рисунка, Кульчицька творила у техніці малярства, в найпростішому деревориті й найтоншому офорті, в моделюванні в усіх скульптурних матеріалах, а також в техніці емалі, вишиванки, різьби та інкрустації. | 
|
Нині роботи мисткині зберігаються в найбільших музеях України та в приватних зібраннях. У 1971-му в квартирі художниці у Львові був відкритий Художньо-меморіальний музей.
Освіта
- 1894 року закінчила 8-класовий навчальний заклад при монастирі Сакраменток у Львові.
- У1901—1902 роках разом із сестрою Ольгою відвідувала Львівську Художньо-промислову школу (нині ЛДКДУМ ім. І. Труша), де отримала перші уроки роботи з аквареллю у інспектора середніх шкіл Стефановича.
- Пізніше в 1902 році навчалась у щойно відкритій приватній художній школі С.Батовського-Качора та Р. Братковського.
- Згодом вступає до Львівської студії художників реалістичного напрямку.
- З 1903 - 1907 році Олена Кульчицька навчається в Академії мистецтв у Відні.
Сім'я
Батько Олени — Лев Теодорович Кульчицький (1843-1909) — радник суду, адвокат, громадський діяч, член багатьох товариств, перший директор «Народної каси» у Косові. Мати - Кульчицька (до шлюбу Стебельська) Марія Яківна. Сестра — Ольга-Меланія — (1873 -1940).
Кульчицька повністю присвятила себе мистецтву, сім'ї не створювала.
Цікаві факти
- У 1951 р., у 74-ому віці, безпартійну, її було обрано депутатом Верховної ради УРСР.
- У 1952 році позбавлено професорської практики та звинувачено у націоналістичних проявах у мистецтві.
- Кульчицька сім'ї не створювала та не мала дітей.
- Мистецька спадщина Олени Кульчицької дуже велика і складає більше ніж 6000 творів. Серед цих творів тільки графічні роботи складають понад 4000, живописні роботи більш як 400, твори ужиткового мистецтва, килими, твори в техніці гарячої емалі, які мисткиня створила під час навчання у Відні.
- Особливим цінним вважається допоміжний фонд музею Олени Кульчицької у Львові, де зібрані ескізи та проєкти ужиткових речей, які не були реалізовані, проте вони є цікавими та викликають інтерес у сучасних молодих художників-дизайнерів.
Джерела
1. Олена Кульчицька – багатогранний феномен українського мистецтва /Український інтерес
2. Олена Кульчицька. Життя через призму фотооб’єктива /Фотографії старого Львова