Майдан злили – Гриценко

Гриценко, Анатолий Степанович
Народный депутат Верховной Рады Украины VI, VII созывов. Председатель партии Гражданская позиция

Про це у своєму блозі заявив Анатолій Гриценко.

Отримав сотні листів, дзвінків, смс, коментів-питань – щодо діяльності Ради Майдану і моєї в ній участі (неучасті), щодо дальшої долі Майдану. Відповідаю на питання, які Ви ставите найчастіше.

1. Чи ображений я тим, що мене не включили до Ради Майдану? Ні. Знаю, що не Майдан формував Раду, інакше вона була б іншою і я би в ній працював. Знаю, хто саме з “трійці” складав списки під килимом, поставивши інших перед фактом уже біля сцени Майдану. Знаю, чому моє прізвище було викреслено. Так само як і пропоновані мною прізвища Найєма, Богомолець, багатьох інших. Ображатися на тих, хто сильних людей поряд і правди боїться більше, ніж Януковича?

2. Чи увійшов би я до складу Ради Майдану, якби запропонували зараз? Дякую Вам за активну підтримку, але відповідь – ні. Тому що попри наявність у складі Ради багатьох чесних і шанованих мною людей, на жаль, ця Рада загалом – з самого початку недієздатна, вона мертвонароджена. Рада сформована за хибними совково-партійними принципами, далека від Майдану, не відображає його складу і прагнень людей, які на Майдані цілодобово, з самого початку. Окремим членам Ради, яким довіряю, я передав свої пропозиції, як можна було б виправити ситуацію в Раді в інтересах Майдану – з того нічого не вийшло. Замість необхідного скорочення чисельності Ради і включення до її складу (замість двох десятків депутатів і партійних штабістів) реальних активістів громадського сектору, моральних авторитетів, шанованих військових, лідерів молоді – Раду навпаки вирішили збільшувати чисельно, перетворюючи її з інструменту прийняття рішень на нескінченну говорильню. Брати участь у хибному партійно-керованому дійстві, знаючи, що розумні пропозиції там відторгаються?

3. Чому, попри таку позицію, вимагаю від Ради Майдану Плану дій? Тому що це найперше і найголовніше її завдання. І тому що я, моя родина, мої друзі, колеги, однопартійці – теж учасники Майдану і маємо повне право вимагати. Рада Майдану, нехай напівформально, на скору року, все ж отримала від людей мандат – і вона повинна працювати: не в інтересах самої себе, чи якоїсь партії, а в інтересах людей. Реєстрація у Мін’юсті нової громадської організації, підготовка Статуту, визначення стратегічних напрямів діяльності… То все важливо, але не зараз, на дальшу перспективу. Затримка часу працює проти Майдану, проти кожного з нас, це треба усвідомити! Раді зараз не президії та комісії треба створювати (вже сьому добу поспіль), а невідкладно розробити, прийняти й довести до людей на Майдані головне – План дій. Бо оновлена велика сцена, яскраві феєрверки, святкування Нового року чи оголошена Радою наперед, щоб усі-усі почули, поїздка колони машин в напрямку Межигір’я (до першого бар’єру міліції) – то все класні речі, але Майдан те не гріє. Люди чекають від обраної ними Ради зрозумілого й реалістичного Плану дій, принаймні на місяць. Інакше, якщо Рада й надалі триматиме паузу, то скоро вже не буде до кого той План доводити. Хіба це членам Ради не зрозуміло? Вам довірив Майдан – робіть свою справу чесно, відповідально і швидко! Хто не хоче чи не може – нехай іде з Ради, Майдан на його місце делегує інших. Які не бояться відповідальності. Які мають відповідні знання і досвід. Які не торгуються з владою за лаштунками. Які не залежать від олігархів. Які не зливають владі плани Майдану. Які на Майдані працюють, а не піаряться, таскаючи за собою прес-служби з камерами. Які розуміють, що Майдан – набагато важлівише чийогось президентства, прем’єрства чи спікерства…

4. Чому не оприлюднюю (не оголошую зі сцени) власні пропозиції щодо Плану дій? Принаймні з двох причин. Перша – люди на Майдані мають почути не 5, 10, чи 50, а 1 (один) План дій, продуманий і узгоджений – План не для обговорення, а для виконання. Оголошений не мною самочинно чи кимось із Вас, і не чиїмось партійним штабом, а оголошений на сьогодні поки що єдиним органом Майдану – Радою Майдану. Друга причина – попередні мої пропозиції, що вносилися регулярно, протягом місяця, ще до утворення Ради, на словах cприймалися, але у більшості своїй – не реалізовувалися. Свідомо і навмисно не реалізовувалися, тепер знаю це напевно. Влада про деякі з них дізнавалася швидше, ніж я встигав вийти з приміщення Штабу спротиву. Окремі пропозиції реалізовувалися, але із запізненням на 20 днів і майже з точністю до навпаки, як це сталося з моєю ініціативою створити Раду Майдану та пропозиціями щодо її персонального складу. Коли побачив у Раді Майдану тих самих нечистоплотних персонажів, по суті зрадників, обговорювати з ними якісь плани дій? Хіба що їхні плани зливу Майдану, але я з іншого факультету.

5. Що небайдужим людям, активістам Майдану, за цих умов робити? Перше – дочекатися, коли Рада Майдану, можливо, під впливом більш правдивої й дієвої її частини, врешті оголосить якийсь План дій. Якщо він буде переконливим – ми з Вами, усі разом, маємо докласти зусиль для виконання цього Плану. Заради Майдану і успіху спільної справи. А якщо ні? Тоді ми все одно робитимемо те, що чесно й самовіддано робили дотепер, що вважаємо вірним і заради чого, власне, на Майдан вийшли. Робитимемо не на коротку, а на довготривалу перспективу.

Тож друге завдання – не гаючи часу, зараз усім активним людям, “однієї групи крові”, треба гуртуватися докупи, підтримувати й захищати одне одного. Треба зберегти усі ті живі й ефективні острівці громадянської позиції та самоврядування, які позитивно проявили себе на Майдані як самодостатні й дієві структури. Треба посилити їх новими активними людьми, налагодити живу взаємну комунікацію – на завтра і на майбутнє.

6. Скажу зараз те, прикре й малоприємне, про що думають і говорять багато, в наметах і на кухнях – але проголосити зі сцени Майдану ніхто не осмілюється. Скажу прямо, бо це правда:

Майдан як шанс, Майдан як потужний імпульс, Майдан як активну й готову до дій людську енергію – уже злили. Але…

Майдан як генератор позитивних змін, Майдан як ядро зміцнення громадянського суспільства, Майдан як постійно діючий інструмент прямого впливу народу і на владу, і на опозицію, Майдан як рентген, що просвічує кожного, виявляє серед нас сильних, порядних і ефективних людей, майбутніх лідерів – такий Майдан не зіллє ніхто!

Звідки така впевненість?

За період Майдану мільйони людей по всій країні піднялися із зневіри, розправили плечі, вдихнули на повні груди свіжого повітря, відчули лікоть одне одного, побачили гарячі очі навколо себе сотнями тисяч…

Усі ці люди, справжні Громадяни з твердою громадянською позицією, які проявили себе набагато активнішими й відповідальнішими, ніж ті, хто взявся Майданом керувати; Громадяни, які повірили в себе й отримали тепло солідарної підтримки одне одного – звідси моя впевненість.

7. Що робити з Майданом зараз? Я би його переформатував, одразу після Нового року, і дав людям відпочити. Зменшити Майдан територіально й чисельно, до кадрованого стану (військові розуміють). Залишити на Майдані Незалежності компактний за розмірами й чисельністю, з меншою кількістю утеплених наметів і ротацією людей, добре укріплений фізично – як Майдан-форпост. Як стратегічно важливий потужний центр (ядро) – спілкування, інформування, мобілізації людей, підготовки та розгортання певних дій тоді, коли такі рішення буде прийнято.

Підсумовуючи: давайте, кожен з нас, на своєму місці та в межах наявних можливостей, працювати на об’єднання зусиль. Зміцнюючи навколо нас усе живе і правильне – відсікаючи неживе і хибне. Бо попереду дуже напружені й тривожні часи, Янукович уже не сам, за ним Кремль – вистоїмо лише разом!