Хавкін Володимир Аронович

Хавкін Володимир Аронович

вчений, винахідник вакцини

Біографія

Володимир Хавкін (справжнє ім'я — Маркус-Вольф, також використовував імена Вальдемар, Мордехай-Вольф) - бактеріолог, епідеміолог. Він увійшов в історію як винахідник вакцини від холери та чуми. Працював в Україні, Індії, Англії та Франції. Ініціював створення і став першим директором протичумної лабораторії в Бомбеї (нині Мумбаї), яка з 1925-го називається Інститут імені Хавкіна.

Володимир Аронович Хавкін (Вальдемар Мордехай Вольф Хаффкін) народився 3 березня 1860 (за старим стилем) або 15 березня за новим в Одесі в бідній єврейській родині. Там хлопчик закінчив хедер (єврейська школа), потім гімназію. У 1879-му став студентом Імператорського Новоросійського університету фізико-математичного факультету. У той період викладачами вишу були видатні вчені: Сєченов, Ковалевський, Мечников, Умов та багато інших. Саме в університетські роки у Хавкіна проявилися неабиякі здібності та бажання присвятити життя науковим відкриттям.

Під керівництвом професора Мечникова Хавкін став займатися біологією найпростіших мікроорганізмів, майже не виходячи з лабораторії. Але часи були неспокійні, студенти були рушійною силою політичних рухів, і, зрозуміло, Володимир не міг залишатися осторонь. Він приєднався до народовольців, потім до членів організації ‘Чорний переділ “, брав участь у студентських зібраннях і відразу ж потрапив під негласний поліцейський нагляд. У 1881-му після вбивства Олександра II, Володимира виключили з вишу і лише завдяки Мечникову, йому вдалося повернутися до університету. Та за рік той же Мечников, Хавкін, а разом із ними ще частина викладачів та студентів підписали протест проти ректора університету, в наслідок чого студенти були відраховані. Мечников пішов у відставку і переїхав до Швейцарії.

Володимир Хавкін, займаючись репетиторством, у 1884 році зумів скласти екстерном необхідні іспити та захистити дисертацію на звання кандидата природничих наук. Слід зауважити, що Хавкіну неодноразово пропонували полегшення його долі в разі переходу в православ’я, проте він до кінця життя дотримувався принципів юдаїзму та написав кілька робіт на цю тему. Через єврейське походження Володимир не мав можливості займатися науковими дослідженнями в Російській імперії.

У 1888 році Хавкін переїжджає до Швейцарії і стає до праці в університеті Лозанни. Невдовзі він отримав запрошення від Мечникова, який проводив дослідження в лабораторії Пастера. Наукову роботу Хавкіну довелося поєднувати зі скромно оплачуваною посадою молодшого бібліотекаря. Результатом трьох років напруженої праці й аскетичного життя молодого вченого стала розробка протихолерної вакцини.

Але спочатку він випробував її на собі. Першим кроком було створення ін’єкції самої вакцини, що викликала дуже хворобливі симптоми, потім ввів собі препарат збудників холери, які були нейтралізовані протягом доби. Потім цю вакцину на собі випробували ще двоє добровольців. Тільки після цього в пресі з’явилося повідомлення про винахід. Хавкін одразу ж запропонував вакцину Російській імперії, де вирувала епідемія та виникали холерні бунти. Та ні Росія, ні Европа вакциною вченого не зацікавилися. Винятком став уряд Великої Британії, заклопотаний поширенням холери в Індії, і вченого відрядили до Калькутти (нині Колката).

Але й там на Володимира чекали перепони. Адже вірування індуїстів суворо забороняло використовування препаратів зроблених на тваринній основі. Розпочалося запекле протистояння релігійних верств проти вченого. Неодноразово йому погрожували фізичною розправою. Та зрештою мікробіологу вдалося вакцинувати 42 тисячі осіб, і показники захворюваності та смертності різко знизилися. Але сам Хавкін невдовзі підхопив тропічну малярію, довго хворів і ледь не віддав Богові душу. Оговтавшись від хвороби – повернувся до Европи й продовжив займатися дослідницькою діяльністю.

У 1896-му в тій же Індії знову стався спалах епідемії. Цього разу там лютувала бубонна чума. Володимира відправили у Бомбей. По приїзді він одразу створив лабораторію. За три місяці були розроблені перші зразки вакцини. Їх вчений також випробував на собі, а потім на ув’язнених. Результати показали майже стовідсоткову ефективність “лімфи”, після чого було розпочато масові щеплення.

Діяльність мікробіолога отримала високу оцінку – він став кавалером Індійської імперії, а місцевий вельможа надав вченому свій маєток. Однак політичні заворушення на півночі Індії, а також ненавмисне зараження декількох селян на правець через порушення правил вакцинації змусили Хавкіна покинути Індію. Це сильно вплинуло на його характер, який і без того був досить відлюдькуватий. Жив скромно, свої кошти, а вони були досить значними, він витрачав на філантропічні цілі, анонімно допомагав благодійним товариствам і просто нужденним. Весь його вигляд дихав скромністю і благородством.

У 1907 році, на запрошення індійської влади, мікробіолог повернувся та продовжив свої дослідження в Бомбеї. Потім працював в Англії і Франції, а під час Першої світової війни організовував вакцинацію британських військовослужбовців.

Останній період життя Володимир Хавкін присвятив філантропічної та релігійної діяльності. Повернувся до дотримання заповідей юдаїзму і брав участь у роботі єврейських організацій. У 1927 році він ненадовго приїхав на батьківщину, відвідати родичів. Але сам Володимир був дуже хворий:

“Він кілька років страждав серцевою хворобою. Ця людина, яка зцілила тисячі людей, прекрасно розуміла, що навіть незначна випадковість може виявитися для нього фатальною. У нього були сильні серцеві напади, і він повинен був остерігатися будь-якого різкого руху. Але до цього свого стану він ставився з веселою іронією. На близьку смерть він дивився очима генія і надлюдини – без скорботи і страху, як на щось цілком природне і неминуче”, – його друг Гілель Яфе, який відвідав Володимира в серпні 1930 року, за два місяці до його смерті.

Володимир Аронович Хавкін помер в Лозанні 28 жовтня 1930 року. Після його смерті банк повідомив, що фонд допомоги Йешива має на своєму рахунку 1 568 852 швейцарських франків (приблизно 300 тисяч доларів). Хавкін залишив також величезний архів, що нині зберігається в Єврейському університеті в Єрусалимі (кампус Гиват Рам). За видатний внесок у розвиток медицини королева Вікторія нагородила Володимира Хавкіна одним із найвищих орденів Британської імперії. А знаменитий англійський хірург Дозеф Лістер, подякувавши Хавкіну за все те добре, що той зробив для Індії і тим самим і для Великої Британії, зауважив, що з усього мерзенного та найогиднішого, що залишилося у світі це – антисемітизм. Також був нагороджений Медаллю Мері Кінгслі від Ліверпульської школи тропічної медицини.

Сім'я

Володимир Хавкін народився в родині Арона Хавкіна, вчителя Казенного єврейського училища, та його дружини Розалії Дувід-Айзіковни Ландсберг, доньки вчителя івриту.

Володимир Хавкін був вихований у дусі західної культури, хоча його батько походив із єврейської купецької сім'ї та був особливо релігійним.

Володимир Хавкін був одружений, дітей не мав.

Освіта

Спочатку закінчив з хедер (єврейська школа), потім навчався у гімназії.
У 1879 році закінчив гімназію у м. Бердянськ (нині Запорізької обл., 1879).
У 1883 році закінчив Новоросійський університет в Одесі (нині -Одеський національний університет імені І.І.Мечнікова.

За участь у революційному русі Хавкіна двічі було заарештовано і виключено з університету. Учень І. Мечникова, працював під його керівництвом в Одеському зоологічному музеї (1883–87) та на Одеській бактеріологічній (пастерівській) станції (1886–87).

У 1884 році зумів скласти екстерном необхідні іспити та захистити дисертацію на звання кандидата природничих наук
Від 1888 - співробітник медичної школи Університету Женеви (Швейцарія).

Від 1889 - Інституту Пастера у Парижі. Встановив інфекційну природу холери, розробив високоефективні протихолерні (1892) та протичумні (1898) вакцини, перевірив їх на собі. До винайдення антибіотиків ці вакцини залишалися єдиним засобом боротьби з холерою і чумою.

Цікаві факти

Студентом Хавкін вступив до революційної організації «Народна воля» і за підозрою в неблагонадійності перебував під наглядом поліції Російської імперії.
За підписання колективного листа на захист Іллі Мечникова Хавкіну і ще шістьом студентам вручили «вовчі білети» – молоді вчені були позбавлені права обіймати посади в державних установах і вчитися в будь-якому навчальному закладі. Це й стало причиною еміграції.
Хавкін за дорученням міністерства оборони Великої Британії відповідав за щеплення англійських солдатів, яких відправляли на Першу світову війну.
Вдячні індійці називали Хавкіна «Махатма», що означає «Велика душа».
Учений провів у Індії 22 роки.
Затяті вороги вакцинації розповсюджували чутки, що Хавкін – шпигун, тож подекуди його зустрічали камінням.
Усе своє майно, а також 300 тисяч доларів, учений передав на створення Фонду заохочень молодих талантів єврейських релігійних шкіл Східної Європи.
Величезний архів Хавкіна зберігається в Єврейському університеті в Єрусалимі. Там є його свідоцтво про народження з підписом одеського рабина, щоденники, листи, літературні нариси й навіть звіти з домашньої бібліотеки: «За ранкову газету сплачено стільки-то, за молоко – стільки-то».
Цікаву рокіровку провели в Бердянську заради того, щоби там була вулиця Хавкіна. 2016-го року ухвалено рішення перейменувати вулицю Фрунзе на честь вченого. Але оскільки в місті вже й до того була вулиця Хавкіна, то її перейменували на Менонітську. Також вулиця Хавкіна є в Одесі.
Наприкінці XIX століття в Євразії вирувала епідемія холери, згодом Індію охопила ще й чума. То ж недарма навіть столиці провідних держав запанікували, очікуючи на численні жертви. Саме цього періоду епідеміолог Володимир Хавкін, який 1881 року емігрував до Швейцарії, а згодом переїхав до Парижа, розпочав експерименти зі створення протихолерної вакцини. І створив її, працюючи в Пастерівському інституті (1892 рік).

Щоправда, до нього те ж саме намагався розробити іспанець Ферран, проте щеплення призводили або до зараження здорових людей, або навіть до смертей. Через ці невдачі уряди різних європейських держав вороже та скептично зустріли звістку про успіх Хавкіна. Країна за країною, серед яких і передові Німеччина та Франція, застосовувати винахід епідеміолога відмовилися. Навіть тоді, коли вчений, аби довести безпечність процедури, вакцинував сам себе.

На жаль, цей відчайдушний крок не зламав позицію «освічених європейців» у владних колах. Хавкіну не залишалося нічого іншого, як податися геть. І він поїхав до Індії (1893 рік), де ситуація була жахливішою: крім холери, там вирувала ще й чума. Боротьбу з можливою епідемією ускладнювали дві речі:

1) відсутність запасів вакцини;

2) позиція населення, яке вважало вакцинацію «рештками мертвих тварин» (індуїзм забороняє їх вбивати) підступами диявола.

І Хавкін зробив хід конем: залучив на свій бік беззаперечного морального авторитета індійців, очільника боротьби за незалежність країни Махатму Ганді. Уважно вислухавши вченого, той, після недовгих роздумів, попросив вакцинувати від холери його. І люди пішли до «Білого цілителя».

Хавкін був одружений, проте ніколи не мав дітей.

Володимир Хавкін ніколи не мав і власного житла, все життя прожив у готелях.

Посилання

1. Володимир Хавкін — винахідник вакцин проти чуми та холери/ Український інтерес

2. Хавкін Володимир Аронович/ Енциклопедія сучасної України

3. ЦЬОГО ДНЯ – 15 березня 1860 р.– 165 років від дня народження Володимира Хавкіна / Память єврейського народу та Голокост в Україні

4. (Не)уславлені українці, які змінили хід історії: Володимир Хавкін /Київ Пост