Бурлюк Давид Давидович: відмінності між версіями

Молодий Бурлюк стає одним з лідерів літературно-художнього авангардистського руху. Завдяки організаторській та жвавій натурі Давида Бурлюка світ побачили перші футуристичні виставки у 1907–1911 роках: «Стефанос» (Москва), «Ланка» (Київ), «Вінок-Стефанос» (Санкт-Петербург), «Салон Іздебського» (Одеса), «Спілка молоді» (Риґа, Санкт-Петербург), «Гілея» (Херсон).

Свою творчу діяльність Давид Бурлюк розпочинав як реаліст, а потім поступово пройшов етапи, пов'язані з імпресіонізмом, неопримітивізмом, доки не зупинився на футуризмі та кубофутуризмі. Ці авангардні мальовничі напрями характеризуються бажанням художників і поетів прискорити ритм життя і відобразити у своїх творах індустріалізацію як майбутньої світової історії. Для цього, як вважали футуристи, потрібно відмовитися від "проклятого минулого" – насамперед академічних традицій у мистецтві. Спосіб висловлювання цих ідей був динамічний "рух" квітів і постатей у живопису і слів і образів у поезії. У 1912 році група "Гілея", до якої, окрім самого Бурлюка, входили також Володимир Маяковський, який, до речі, називав Давида не лише другом, а й своїм літературним наставником, Велімир Хлєбніков та інші художники, випустив нову поетичну збірку і водночас проголосив скандальну маніфест "Лихта громадського смаку". У ньому вони назвали футуризм "новим світовідчуттям" і запропонували "скинути з пароплава сучасності" Достоєвського, Толстого і Пушкіна, творчість яких "незрозуміліша за ієрогліфи", а також "вимити руки, що торкалися в брудному слизу книг", написаних Леонідом Андрєєвим, Максимом Купріним, Блоком, "яким потрібна лише дача на річці". <ref name = "burlyuk">[https://www.obozrevatel.com/ukr/novosti-obschestvo/ukrainets-kozatskogo-rodu-david-burlyuk-znamenitij-hudozhnik-futurist-genij-epatazhu-ta-amerikanskij-van-gog.htm "Українець козацького роду" Давид Бурлюк: знаменитий художник-футурист, геній епатажу та "американський Ван Гог"]</ref>

Восени 1917 брав участь у створенні літературного кафе «Піттореск» і «Кафе поетів». У березні 1918 разом з Володимиром Маяковським знявся у фільмі «Не для грошей народжений» і став одним із видавців «Газети футуристів».

Бурлюк не писав українською мовою. «Пишу поки що російською, але може, що й на рідну українську перейду. Україна була й залишається моєю батьківщиною. Там кістки моїх предків – вільних козаків, що рубалися на славу силі та свободі», – зазначав він у «Фрагментах зі спогадів футуристів».

У Нью-Йорку видав кілька збірок поезії і прози до 20-річчя футуризму: «Маруся-сан», «Морская повесть», «По Тихому океану», «Новеллы»; теоретичну працю «Энтелехизм: Теория. Критика. Стихи. Картины». Склав довідник «Русские художники в Америке». У кожній з цих книг мозаїчно переплітаються поезії, рисунки, теоретичні статті, спогади.

Брав участь у великих виставках сучасного мистецтва у США, Європі, Австралії; відбулося близько 30 персональних виставок.

==Джерела==

==Посилання==