Патон Борис Євгенович: відмінності між версіями
Colonel (обговорення | внесок) |
Colonel (обговорення | внесок) |
||
| Рядок 26: | Рядок 26: | ||
На той час батько завідував кафедрою мостів і був відомим спеціалістом у своїй галузі, який став 1929 року дійсним членом Академії наук Української РСР. Батько викладав у Київському політехнічному інституті (1870—1953), пізніше був директором та засновником Інституту електрозварювання,. Мав старшого за нього на рік брата Володимира. | На той час батько завідував кафедрою мостів і був відомим спеціалістом у своїй галузі, який став 1929 року дійсним членом Академії наук Української РСР. Батько викладав у Київському політехнічному інституті (1870—1953), пізніше був директором та засновником Інституту електрозварювання,. Мав старшого за нього на рік брата Володимира. | ||
Дитинство Патона пройшло в атмосфері технічної творчості, саме це в майбутньому і визначило сферу зацікавленості юнака. Батько був для Бориса, як і для брата, найголовнішим прикладом та наставником. Саме він заразив його наукою. Виховання у ній було суворим. | |||
{{Цитата|Працювати мали всі. Хто на роботі, хто у школі, університеті чи інституті. Це дуже допомагало потім у дорослому житті. Знаю собою. І я за це дуже вдячний своїм батькам, | |||
– розповідав Борис Патон.}} | |||
Закінчив Київський індустріальний інститут (нині Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», 1941). Відтоді працював інженером електротехнічної лабораторії заводу «Червоне Сормово» (м. Горький, нині Нижній Новгород, РФ). 1942–2020 - в Інституті електрозварювання НАНУ (до 1944 - у м. Нижній Тагіл Свердловської обл., РФ; відтоді - у Києві): від 1944 - завідувач електротехнічного відділу, 1950–1953 - заступник директора з наукової роботи, 1953–2020 - директор. Головний редактор журналів «Автоматичне зварювання» (від 1953) та «Вісник НАНУ» (від 1969). | Закінчив Київський індустріальний інститут (нині Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», 1941). Відтоді працював інженером електротехнічної лабораторії заводу «Червоне Сормово» (м. Горький, нині Нижній Новгород, РФ). 1942–2020 - в Інституті електрозварювання НАНУ (до 1944 - у м. Нижній Тагіл Свердловської обл., РФ; відтоді - у Києві): від 1944 - завідувач електротехнічного відділу, 1950–1953 - заступник директора з наукової роботи, 1953–2020 - директор. Головний редактор журналів «Автоматичне зварювання» (від 1953) та «Вісник НАНУ» (від 1969). | ||