Бурлюк Давид Давидович: відмінності між версіями
Colonel (обговорення | внесок) |
Colonel (обговорення | внесок) |
||
| Рядок 56: | Рядок 56: | ||
{| border="0" align="right" cellpadding="4" valign="top" | {| border="0" align="right" cellpadding="4" valign="top" | ||
| < | | <div class="video-container"><youtube>fYuGugR7dU8&t=1s</youtube></div> | ||
|} | |} | ||
<div class="video-container"><youtube>fYuGugR7dU8&t=1s</youtube></div> | |||
Свою творчу діяльність Давид Бурлюк розпочинав як реаліст, а потім поступово пройшов етапи, пов'язані з імпресіонізмом, неопримітивізмом, доки не зупинився на футуризмі та кубофутуризмі. Ці авангардні мальовничі напрями характеризуються бажанням художників і поетів прискорити ритм життя і відобразити у своїх творах індустріалізацію як майбутньої світової історії. Для цього, як вважали футуристи, потрібно відмовитися від "проклятого минулого" – насамперед академічних традицій у мистецтві. Спосіб висловлювання цих ідей був динамічний "рух" квітів і постатей у живопису і слів і образів у поезії. У 1912 році група "Гілея", до якої, окрім самого Бурлюка, входили також Володимир Маяковський, який, до речі, називав Давида не лише другом, а й своїм літературним наставником, Велімир Хлєбніков та інші художники, випустив нову поетичну збірку і водночас проголосив скандальну маніфест "Лихта громадського смаку". У ньому вони назвали футуризм "новим світовідчуттям" і запропонували "скинути з пароплава сучасності" Достоєвського, Толстого і Пушкіна, творчість яких "незрозуміліша за ієрогліфи", а також "вимити руки, що торкалися в брудному слизу книг", написаних Леонідом Андрєєвим, Максимом Купріним, Блоком, "яким потрібна лише дача на річці". <ref name = "burlyuk">[https://www.obozrevatel.com/ukr/novosti-obschestvo/ukrainets-kozatskogo-rodu-david-burlyuk-znamenitij-hudozhnik-futurist-genij-epatazhu-ta-amerikanskij-van-gog.htm "Українець козацького роду" Давид Бурлюк: знаменитий художник-футурист, геній епатажу та "американський Ван Гог"]</ref> | Свою творчу діяльність Давид Бурлюк розпочинав як реаліст, а потім поступово пройшов етапи, пов'язані з імпресіонізмом, неопримітивізмом, доки не зупинився на футуризмі та кубофутуризмі. Ці авангардні мальовничі напрями характеризуються бажанням художників і поетів прискорити ритм життя і відобразити у своїх творах індустріалізацію як майбутньої світової історії. Для цього, як вважали футуристи, потрібно відмовитися від "проклятого минулого" – насамперед академічних традицій у мистецтві. Спосіб висловлювання цих ідей був динамічний "рух" квітів і постатей у живопису і слів і образів у поезії. У 1912 році група "Гілея", до якої, окрім самого Бурлюка, входили також Володимир Маяковський, який, до речі, називав Давида не лише другом, а й своїм літературним наставником, Велімир Хлєбніков та інші художники, випустив нову поетичну збірку і водночас проголосив скандальну маніфест "Лихта громадського смаку". У ньому вони назвали футуризм "новим світовідчуттям" і запропонували "скинути з пароплава сучасності" Достоєвського, Толстого і Пушкіна, творчість яких "незрозуміліша за ієрогліфи", а також "вимити руки, що торкалися в брудному слизу книг", написаних Леонідом Андрєєвим, Максимом Купріним, Блоком, "яким потрібна лише дача на річці". <ref name = "burlyuk">[https://www.obozrevatel.com/ukr/novosti-obschestvo/ukrainets-kozatskogo-rodu-david-burlyuk-znamenitij-hudozhnik-futurist-genij-epatazhu-ta-amerikanskij-van-gog.htm "Українець козацького роду" Давид Бурлюк: знаменитий художник-футурист, геній епатажу та "американський Ван Гог"]</ref> | ||