Грушевський Михайло Сергійович: відмінності між версіями

Від початку Першої світової війни повернувся 1914 з родиною до м. Києва, де його заарештували за звинуваченням у «австрофільстві» та «мазепинстві». Кілька місяців перебував у Лук’янівській в’язниці, після чого на засланні в м. Симбірську (тепер м. Ульяновськ, Росія). Восени 1915 отримав дозвіл на переїзд до м. Казані, а через рік — до м. Москви.

20 березня 1917 Грушевського заочно обрали головою Української Центральної Ради (УЦР, див. Центральна Рада). Обрання підтверджено 19 квітня 1917 на Всеукраїнському національному конгресі 1917 року. Приєднався до Української партії соціалістів-революціонерів. Був лідером українського національного руху, автором головних політичних документів УЦР. 23 червня 1917 взяв участь у проголошенні Першого універсалу Центральної ради. Як голова УЦР домагався від Тимчасового уряду Росії поступок Україні. Після Жовтневого перевороту 1917 року УЦР під головуванням Грушевського Третім універсалом Центральної ради проголосила Українську Народну Республіку (УНР). Наступ більшовиків на м. Київ зумовив появу Четвертого універсалу, за яким УЦР проголосила УНР самостійною, вільною і суверенною державою українського народу. 7 лютого 1918 Грушевський разом із урядом УНР залишив м. Київ, 10 лютого 1918 прибув до м. Житомира, де домагався ратифікації мирного договору з Німеччиною (Брест-Литовський мирний договір 1918) і надання УНР військової допомоги в боротьбі з більшовиками. 9 березня 1918 повернувся до м. Києва.29 квітня 1918 р. Центральна рада обрала Михайла Грушевського Президентом Української Народної Республіки, започаткувавши інститут президентства у нашій країні.

З падінням Центральної ради, після перевороту гетьмана П. Скоропадського Грушевський знаходився в підпіллі і переховувався за межами Києва. До міста він повернувся в грудні 1918 p., коли припинила своє існування Гетьманська держава.