Бурлюк Давид Давидович: відмінності між версіями

У дитячій суперечці з братом малий Давид втратив ліве око. Та коли став дорослим, вставив скляний протез і зробив ваду частиною екстравагантного образу.

Малювати Давид почав змалку, вже у другому класі початкової школи однокласники називали його художником. Бурлюк  надихався українською природою, особливо південної частини країни, та українським фольклором. Улюбленим його героєм був козак Мамай, який, на думку художника, втілював у собі такі властиві українському народу якості, як сміливість, незалежність та весела вдача. Початкову та середню освіту Бурлюк здобув у Сумах, Тамбові та Таганрозі, а живопису навчався в Одесі, Мюнхені (в Королівській академії мистецтв) та Парижі (у Школі образотворчих мистецтв). Давида любили як студенти, так і викладачі – один із них, австро-угорський художник Антон Ажбе прозвав його "дивовижним диким степовим конем".   

У 1913-1914 роках Бурлюк організував турне футуристів, під час якого, зокрема, сам читав і лекції, і вірші. Після закінчення поїздок-виступів став редактором «Першого футуристичного журналу».

Революційні події 1917 року в Росії сприйняв захоплено, але прижитися в більшовицькій країні не зміг. Спочатку емігрував до Японії, а потім — до США.

1997 року у журналі «Всесвіт» була опублікована в українському перекладі повість «Ошіма» Давида Бурлюка.

==Освіта==