Патон Борис Євгенович: відмінності між версіями

Рядок 31: Рядок 31:
{{Цитата|Працювати мали всі. Хто на роботі, хто у школі, університеті чи інституті. Це дуже допомагало потім у дорослому житті. Знаю собою. І я за це дуже вдячний своїм батькам,
{{Цитата|Працювати мали всі. Хто на роботі, хто у школі, університеті чи інституті. Це дуже допомагало потім у дорослому житті. Знаю собою. І я за це дуже вдячний своїм батькам,
– розповідав Борис Патон.}}
– розповідав Борис Патон.}}
Крім того, він зазначав, що від батька успадкував любов до незалежності, гордість, не сумісну з підлещуванням перед начальством, сильно розвинений практицизм, поспіх у роботі, вимогливість до підлеглих і до себе теж, наполегливість у здійсненні поставленої мети.
Після закінчення школи Борис Патон пішов навчатись у Київський індустріальний інститут (нині Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського). Під час навчання остаточно визначилось коло інтересів майбутнього академіка. Пов'язані вони були з дослідженнями, що проводилися в електрозварювальній лабораторії ВУАН, заснованої та очоленої Євгеном Патоном.


Закінчив Київський індустріальний інститут (нині Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», 1941). Відтоді працював інженером електротехнічної лабораторії заводу «Червоне Сормово» (м. Горький, нині Нижній Новгород, РФ). 1942–2020 - в Інституті електрозварювання НАНУ (до 1944 - у м. Нижній Тагіл Свердловської обл., РФ; відтоді - у Києві): від 1944 - завідувач електротехнічного відділу, 1950–1953 - заступник директора з наукової роботи, 1953–2020 - директор. Головний редактор журналів «Автоматичне зварювання» (від 1953) та «Вісник НАНУ» (від 1969).
Закінчив Київський індустріальний інститут (нині Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», 1941). Відтоді працював інженером електротехнічної лабораторії заводу «Червоне Сормово» (м. Горький, нині Нижній Новгород, РФ). 1942–2020 - в Інституті електрозварювання НАНУ (до 1944 - у м. Нижній Тагіл Свердловської обл., РФ; відтоді - у Києві): від 1944 - завідувач електротехнічного відділу, 1950–1953 - заступник директора з наукової роботи, 1953–2020 - директор. Головний редактор журналів «Автоматичне зварювання» (від 1953) та «Вісник НАНУ» (від 1969).