Тимошенко Юлія Володимирівна

Тимошенко Юлія Володимирівна RU
Народний депутат Верховної Рады України VIII, IX  скликань. Двічі Премьєр-Міністр України (2005, 2007-2010рр.), двічі могла стати Президентом України (2005, 2010), двічі стосовно неї порушувались кримінальні справи (2001, 2010). Голова партії ВО "Батьківщина"

Біографія

Народилася 27 листопада 1960 року у Дніпропетровську.

Юлія Тимошенко — із козацького роду, як кажуть її родичі. «Родичі батька Юлі були родом із Запорізької області. Ми бачили документи, що її прадід Єрофій Неліпа — козак», — розповіла тітка Антоніна Ульяхіна. Щоправда, сімейних переказів про предка-козака вона нам розповісти не змогла, так само як і про походження дівочого прізвища Тимошенко — Григян.

1984 року з відзнакою закінчила економічний факультет Дніпропетровського держуніверситету за спеціальністю економіст-кібернетик. Тимошенко – кандидат економічних наук, автор понад 50 наукових праць. Після закінчення вузу за розподілом вступила до роботи інженером-економістом на Дніпропетровський машинобудівний завод ім.Леніна.

З 1988-го з чоловіком розпочинає бізнес-кар'єру: відкрили мережу відео-салонів. З 1989 по 1991 роки обіймає посаду комерційного директора Дніпропетровського молодіжного центру "Термінал".

З 1991 року Юлія Тимошенко – гендиректор корпорації "Український бензин" (КУБ), яка займається торгівлею паливно-мастильними матеріалами. З 1995-го стає президентом корпорації "Єдині енергетичні системи України" (ЄЕСУ), створеної на базі КУБу.

У січні 1997-го безпартійний гендиректор ЄЕСУ вперше обіймає посаду народного депутата України, вигравши проміжні вибори у мажоритарному окрузі на Кіровоградщині.

1998-го Юлія Тимошенко вдруге обирається народним депутатом. У грудні 1999 року стає лідером Всеукраїнського об'єднання "Батьківщина". І практично одразу з Верховної Ради йде на посаду Віце-прем'єра з питань ПЕК в уряді Віктора Ющенка. Її діяльність не влаштовує багатьох великих політиків та бізнесменів. Тимошенко потрапляє в опалу.

У серпні 2000 року заарештовують її чоловіка – одного з керівників ЄЕСУ. 15 січня 2001-го Генпрокуратура пред'являє куратору ПЕК звинувачення у контрабанді та службовому підробленні. Через чотири дні Тимошенко відправляють у відставку. 13 лютого її заарештовують, у камері СІЗО вона проводить понад місяць.

У цей складний період Тимошенко повністю йде в політичну боротьбу - проти режиму Леоніда Кучми та за своє місце у владі. Стає лідером Форуму національного порятунку, який складався з кількох опозиційних партій та незабаром перейменувався на Блок Юлії Тимошенко. На чолі БЮТ у березні 2002-го Тимошенко втретє отримує мандат народного депутата. У вересні того ж року стає одним із лідерів акції "Україна без Кучми".

З 2004 року БЮТ та блок "Наша Україна" створюють коаліцію "Сила народу" для підтримки кандидатури Віктора Ющенка на виборах Президента України. У листопаді-грудні того ж року Тимошенко бере активну участь у "помаранчевій революції", чим піднімає свою, вже високу популярність серед населення ще вище.

Після перемоги опозиційного кандидата у лютому 2005-го очолює перший "помаранчевий уряд". Через сім місяців позбавляється посади Прем'єр-міністра. Однією з основних причин є напружені стосунки з людьми з близького оточення президента. Одночасно з відставкою Ю.Тимошенко отримує звання "Людина року Центрально-Східної Європи" на Економічному форумі у Криниці Гурській (Польща).

Довідка: У 2005 році американський журнал Forbes опубліковував список найвпливовіших жінок світу. У першу десятку під третім номером увійшла Прем'єр-Міністр України та одна з лідерів "помаранчевої" революції Юлія Тимошенко.

У березні 2006-го БЮТ на виборах до Верховної Ради отримав 129 депутатських мандатів із 450 (друге місце після Партії регіонів). Юлія Тимошенко (членкиня комітету з питань правової політики) розраховувала на створення демократичної ("помаранчевої") більшості в парламенті та повторного набуття посту Прем'єр-міністра. Проте переговори БЮТ із "Нашою Україною" та СПУ зайшли в глухий кут, коаліція цих сил не відбулася. Тимошенко практично одразу стала формальним та неформальним лідером парламентської опозиції. Чи не з самого початку роботи Верховної Ради V скликання заявила про необхідність провести дострокові вибори, оскільки перехід соціалістів до коаліції з "регіоналами" та комуністами обдурив очікування більшої частини виборців. Невипадково навесні 2007 року Юлія Тимошенко активно підтримала ініціативу Віктора Ющенка щодо дострокового розпуску парламенту.

30 вересня 2007 року на дострокових виборах Блок Юлії Тимошенко перевершив результат 2006 року, взявши 156 мандатів (на 27 більше). 29 листопада БЮТ та пропрезидентський блок "Наша Україна - Народна самооборона" (попри протидію кількох його членів), як і обіцяли виборцям, уклали угоду про створення демократичної коаліції. Після чого було ухвалено рішення про висування на посаду спікера парламенту "нунсівця" Арсенія Яценюка, а на пост Прем'єра - Юлії Тимошенко. Під час голосування за кандидатуру Тимошенко з другої спроби було набрано необхідний мінімум 226 голосів.