Тимошенко Юлія Володимирівна
| Тимошенко Юлія Володимирівна | |
|---|---|
 | |
| Народний депутат Верховної Рады України VIII, IX скликань. Двічі Премьєр-Міністр України (2005, 2007-2010рр.), двічі могла стати Президентом України (2005, 2010), двічі стосовно неї порушувались кримінальні справи (2001, 2010). Голова партії ВО "Батьківщина" | |
Біографія
Народилася 27 листопада 1960 року у Дніпропетровську.
Юлія Тимошенко — із козацького роду, як кажуть її родичі. «Родичі батька Юлі були родом із Запорізької області. Ми бачили документи, що її прадід Єрофій Неліпа — козак», — розповіла тітка Антоніна Ульяхіна. Щоправда, сімейних переказів про предка-козака вона нам розповісти не змогла, так само як і про походження дівочого прізвища Тимошенко — Григян. [1]
1984 року з відзнакою закінчила економічний факультет Дніпропетровського держуніверситету за спеціальністю економіст-кібернетик. Тимошенко – кандидат економічних наук, автор понад 50 наукових праць. Після закінчення вузу за розподілом вступила до роботи інженером-економістом на Дніпропетровський машинобудівний завод ім.Леніна.
З 1988-го з чоловіком розпочинає бізнес-кар'єру: відкрили мережу відео-салонів. З 1989 по 1991 роки обіймає посаду комерційного директора Дніпропетровського молодіжного центру "Термінал".
З 1991 року Юлія Тимошенко – гендиректор корпорації "Український бензин" (КУБ), яка займається торгівлею паливно-мастильними матеріалами. З 1995-го стає президентом корпорації "Єдині енергетичні системи України" (ЄЕСУ), створеної на базі КУБу.
У січні 1997-го безпартійний гендиректор ЄЕСУ вперше обіймає посаду народного депутата України, вигравши проміжні вибори у мажоритарному окрузі на Кіровоградщині.
1998-го Юлія Тимошенко вдруге обирається народним депутатом. У грудні 1999 року стає лідером Всеукраїнського об'єднання "Батьківщина". І практично одразу з Верховної Ради йде на посаду Віце-прем'єра з питань ПЕК в уряді Віктора Ющенка. Її діяльність не влаштовує багатьох великих політиків та бізнесменів. Тимошенко потрапляє в опалу.
У серпні 2000 року заарештовують її чоловіка – одного з керівників ЄЕСУ. 15 січня 2001-го Генпрокуратура пред'являє куратору ПЕК звинувачення у контрабанді та службовому підробленні. Через чотири дні Тимошенко відправляють у відставку. 13 лютого її заарештовують, у камері СІЗО вона проводить понад місяць.
У цей складний період Тимошенко повністю йде в політичну боротьбу - проти режиму Леоніда Кучми та за своє місце у владі. Стає лідером Форуму національного порятунку, який складався з кількох опозиційних партій та незабаром перейменувався на Блок Юлії Тимошенко. На чолі БЮТ у березні 2002-го Тимошенко втретє отримує мандат народного депутата. У вересні того ж року стає одним із лідерів акції "Україна без Кучми".
З 2004 року БЮТ та блок "Наша Україна" створюють коаліцію "Сила народу" для підтримки кандидатури Віктора Ющенка на виборах Президента України. У листопаді-грудні того ж року Тимошенко бере активну участь у "помаранчевій революції", чим піднімає свою, вже високу популярність серед населення ще вище.
Після перемоги опозиційного кандидата у лютому 2005-го очолює перший "помаранчевий уряд". Через сім місяців позбавляється посади Прем'єр-міністра. Однією з основних причин є напружені стосунки з людьми з близького оточення президента. Одночасно з відставкою Ю.Тимошенко отримує звання "Людина року Центрально-Східної Європи" на Економічному форумі у Криниці Гурській (Польща).